ФАРАОНИ
... Ні!, ні! Мова піде не про тих фараонів, які знаходились в Єгипті, які спорудили кучу пірамід, тих що дивують уяву наших співвітчизників.... Мова піде , в деякій мірі, про гумористичний спектакль О.Коломійця, в якому чоловіки та жінки помінялися своїми місцями.
... Вперше зазначений спектакль-виставу, як це не дивно, я дивився в далекому дитинстві під час її демонстрації в с. Саях, виїзною групою обласного театру ім. М.Щепкіна.
... Звісно, те що було в дитинстві, в теперішні времена бачиться через рожеву призму своєрідної ностальгії, це природно. Я ні в якому разі не ратую за повернення в ті далекі і досить таки проблемні часи, але тим паче, наші діти та онуки повинні знати, як колись щось відбувалось, і не тільки в негативно-історичному аспекті. Що було то тоді було.
... В шістдесяті роки минулого століття дуже велика увага приділялася місцевій художній самодіяльності. Організовувалися різноманітні концерти, на які залучалися і школярі, і учителі. Зазначені концерти проводилися досить часто, і не тільки в Саях. Оці "артисти" виїздили на гастролі і по хуторах Сільської Ради - зокрема в Карпці, Нестеренки, Марʼянівку.
... Мало хто знає, в селі була навіть своєрідна театральна Група, до складу якої залучались вчителі сільської школи, інша молодь і дорослі люди.
... В кожному мало-мальському селі Сільради були свої невеличкі хуторські клуби. Памʼятається, до нас в Карпці приїхала з Саїв оця "театральна трупа", ставили класичну виставу, яка підходила для всіх випадків сільського життя-буття, це "Наталка - Полтавка". Народу в старенький хуторський клуб набилося-нагатилося море. Нас, малишню, в клуб вирішили не допускати, щоб ми, учні не бачили, як наші вчителі "театралізацію" демонструють.
... Правда ми все-таки "пролізли" і з широко відкритими очима спостерігали, як наші "сурйозні" вчителі в різних ролях "придурюються". Я вже не пам"ятаю суті вистави, тільнки мені було дуже дивно спостерігати за нашими вчителями-"артистами" Любою Іванівною, Ганною Григорівною, Григорієм Павловичем, Іваном Васильовичем тощо, які були такими незвичними, всі дійства яких було вражаючими. І ще що закарбувалося в пам"яті- це купи сміття-лушпиння від соняшникового насіння під лавками глядачів. Та це само-собою зрозуміло, без соняшників,- то який це культурний сільський відпочинок?
... Керівництво Сільради і Колгоспу ім. Т.Шевченка всіляко підтримували оцю театральну "діяльність". Памʼятається, в 1973 році Голова сільради поїхав-зʼїздив в Суми до свого "синочка" в гості. А заодно він "заарканив" художню самодіяльність з Сумського військового артучилища. І от, в один прекрасний день в Саях відбувся "гала-концерт" ВІА "Залп" від Сумського ВВАКУ. Ну артилеристи, є артилеристи. "Залп" був гучний, на всі можливі "децибели". Народу в новопобудованому Будинку Культури було, не проштовхатися. Щодо наслідків від концерту (у вигляді соняшникового лушпиння) історія відомостей не зберегла.
... Театральною фішкою тих часів були візити-вистави Сумського обласного театру ім. М Щепкіна. В ті часи в театрі формувалися виїзні театральні групи, які "блукали" по Сільрадах і колгоспах Сумської області і здійснювали вистави "під відкритим небом". Хто і яким чином з керівництва Сільради домовлявся з Театром, я не знаю. Але періодично, два-три рази на літо по місцевому радіовузлу голосом Василя Михайловича звучало оголошення: "Увага! Говорить місцевий радіовузол! Сьогодні, 20 червня 1967 року на вулиці, біля сільського клубу відбудеться вистава Сумського театру ім. М.Щепкіна "Фараони". Початок о 21 родині вечора. Вхід вільний".
...Мене трішки дивувало оце "Вхід вільний". Ага!!! На вулиці ти ще і білети спробуй продати!
...З яким нетерпінням ми очікували настання вечора!! Заздалегідь приїздили на галявину за старим сільським клубом. Спостерігали, як на неї заводять два автомобілі, в них "відкидають" борти та споруджають імпровізовану театральну сцену. Все було таким чаруючим і незвичним!
... На сцені розгортали реквізити для спектаклю, біля сцени ставили декілька скамейок-ослонів (це ВІП-місця для керівництва), натягували якісь дроти та підключали величезні лампочки для освітлення і сцени і "глядацької зали".
... Потихеньку галявина заповнялась глядачами. Хто тягнув з дому стільці, ослоники, якусь тару під сидіння, а хто просто лежачи на траві спостерігав за "театральним дійством".
... На вулиці становилося темно, тільки світло від великих лампочок біля яких кружляли комарі, та сива полога від тютюнового диму. Так-так!!, курили в "галявинській залі" без всякої "совісті", в ті часи це було зазвичай.
... Заворожуюче театральне дійство! Простенькі хитросплетіння життєвих ситуацій, народний колорит мови, все це викликало у нас своєрідне зачарування.
... Як для нинішнього часу, то мені діяльність артистів викликало своєрідне співчуття. В ті часи в спектаклях мікрофони не використовувались і артистам приходилося дуже гучно (натужно, на рівні крику) декларувати текст, в противному випадку глядачі нічого не могли чути. А це і складно, та і навантаження на голосові зв"язки було великим.
... Проходили хвилини, театральна аура спадала. Глядачі потихеньку покидали "галявину-залу", реквізити розбиралися. Все поверталося на свої місця, і тільки примʼята трава та купки соняшникового лушпиння свідчили про ті незабутні хвилини театрального дійства.
... Інколи оці дійства і не розпочиналися. Звучав голос з радіовузла"... в звʼязку з несприятливими погодними умовами спектакль не відбудеться...".
... Це був траур! Це, коли ти весь день очікуєш рушиться. Прикро було сильно.
... Чому я зачепився за "Фараони"?. По перше, цікавий спектакль, по друге, поряд з іншими спектаклями, типу "Назар Стодоля", "Наталка-Полтавка" цей спектакль влітку далекого 1967 року у нас демонструвався два рази. Щось там в "Планах" напутали, що перший раз оці "Фараони" демонстрували під кінець червня, а потім ...в серпні знову в гучномовцях прозвучало "... до нас їде Театр" - і знову "Фараони". Але, незважаючи на цю накладку, глядачів було, ну повний "аншлаг".
... Давненько все це було. В памʼяті нашій все притупилося-призабулося, але ж і в ті часи були в нас світлі і радісні моменти, хоча жили ми біднувато, але ж фараонами (в гіркому сенсі) та і рабами ми не були...
=======
© Віктор Валвік, 2020,
м. Васильків