ШКОЛЯРКА
.... Війна – це лихо народне. По різному люди переносять бомбардування, удари крилатих та балістичних ракет. Дорослі цивільні люди інколи розгублюються, ховаються в різних бомбосховищах. Особливо це стосується багатоповерхівок, які потенційно, по прямій лінії знаходяться в зонах ураження. У багатьох людей, зокрема жіночок, виникають своєрідні стресові розлади, які по різному вони переносять. Все це страшно, дуже страшно. Але особливе страхіття лягає на головочки маленьких діточок, які начебто щось сприймають, але реального стану Людської Біди не розуміють.
.... Ви знаєте, як психологічно вразлива дитяча голівка. Навіть на похорони маленьких дітей не беруть, щоб їх не травмувати. Це тому, що якщо в дитинстві в голівочку щось страшне попаде, то це може бути на все життя.
.... Після першого дня ракетних обстрілів багато людей з багатоповерхівок покинули рідні квартири та пішли до родичів, або знайомих в приватному секторі. Головне, щоб був добрячий погріб, де можливо пересидіти повітряні нальоти.
.... До сімʼї дядька Сергія, що проживав в приватному будинку, підселилася сімʼя родичів, дядька Петра з багатоповерхівки. Розмістилися, як говорять "в тісноті та не в образі". Та і погріб-підвал неподалечку. Воно сховище досить умовне, але ж, всі сховища нині умовні.
.... У дядька Сергія є доченька Оля, першокласниця, а у дядька Петра дочка Іра, ще дошкільнятко, на рік молодша за Олю. Саме цікаве, що Іра була присутня на Святі 1-го вересня, коли Олю в перший клас приймали. Їй так хотілось посидіти за столом-партою біля Олі, разом з нею навчатися в школі!.
.... А тут Війна, всі в підвалах... В вільний від нальотів авіації час дорослі жителі займалися дорослими справами. А що робити малишні? Правильно!...гратися. Справа в тім, що Оля прихопила з собою шкільний рюкзачок з повним комплектом книжок та зошитів, а також олівців та авторучок, що було основою для ігр. Оля була вчителькою, а Іра школяркою. Серед всіх предметів для "навчання" особливий захват у Іри викликала учнівська пляшечка для води з красивим наконечником.
.... Дівчатка буквально через кожні пʼять хвилин влаштовували перерву, пили сік і знову приступали до "занять"...
.... Коли на вулиці починала звучати сирена, всі і дорослі і діти спускались в погріб. А дальше, як "карта ляже". Одного разу так гамселило, що в підвалі-погребі зі стелі почали кусочки штукатурки відвалюватися. Мами своїх діток до себе пригорнули, захищаючи від напасті своїм тілом і душею.
.... У Іри переляк надзвичайний, до втрати тями, вона до мами пригортається:"Мамочко! що ж це там гримить так страшно? ...я дуже боюся!". Мама, тремтячи від жаху, відповідає та заспокоює:"Ірочко, доченько! ...то на вулиці грім гримить, гроза дуже велика. Воно погримить, погримить та і перестане" – "Мамочко! а після цієї грози на вулиці буде літо?? Грози-то влітку бувають!". І на подальші вибухи Іра вже по іншому реагувала:"Як страшно гримить! напевне на вулиці дуже тепле літечко наступає!".
.... Закінчився повітряний наліт, стихли вибухи. Потихеньку з підвалу всі вилазити почали. І тут наступило незрозуміле. Іра вийшла зовні, озирнулася навколо, зайнялася надривним тужильним плачем:"Куди ви подівали літо!. Грім був, ...гроза була, а літечка немає!". Та плач тяжкий-тяжкий прямо істеричний. Ну і що ж ти дитинчатці скажеш? ...мовляв гроза не та, і грім не той що потрібно...
.... І з цього моменту у Іри в очах все потьманіло, розуміти вона почала, що все не так, як їй хочеться, і літа немає, і сестричка Оля в школу не ходить.
.... Вони продовжували грати в школу, як завжди, тільки в оченятах Ірочки почали появлятися якісь дивні іскорки і вимогливість почала приймати категоричний зарактер.
.... Десь через добу між Олею та Іринкою виникла дитяча сварка. Ірочка звинувалила Олю в тім, що вона погана вчителька, рідко здійснює перерви, немає шкільного обіду і взагалі ...що Оля в школу не ходить, а головне, не хоче ходити. Що ж поробиш, діти є дітьми і в них сварки трапляються. Під кінець "вияснення відносин" молодшенька сестричка заявила Олі:"Якщо ти не хочеш іти в школу, то до неї піду я!". Дівчаток якось заспокоїли, розвели "конфліктуючі сторони".
.... Через деякий час дорослі, якось випадково, помітили відсутність Ірочки. Почали її шукати, - немає її ніде! Немає ні в підвалі, ні в будинку ні на вулиці. Тут Оля заметушилася:"А куди подівся мій шкільний рюкзачок з книжками, зошитами та олівцями?". Дійсно, немає рюкзачка, кудись подівся.
.... Тут і тьотя Ліда, господарка дворища, дещо припамʼятовувати почала. Совсім недавно до неї підходила Іра і попросила приготувати два бутербродика, а також наповнити шкільну пляшечку з водою.
.... Це означало, що дитятко все-таки почало виконувати "мрію дитинства" і самотужки пішло до школи. Батьки, і взагалі, всі дорослі очманіли від незрозумілих передчуттів. Всі кинулись на пошуки дитини, добре, що школа снаходилась неподалік. В цей момент розпочалася "гроза". З центру містечка надривно загула тривожна сирена, почувся гул реактивних двигунів літаків. Містечко замерло в безлюдді. Але ці всі тривоги якось не подіяли на батьків і дорослих людей, вони продовжували шукати Ірочку.
.... Дібралися до школи, огледілись. Пусто, нікого немає! Де ж дівчинку шукати? Всі стоять в розпачі.
.... В цей час з якоїсь щілини виліз на світ божий Головний охоронець школи, сторож-вахтер:"А ви що робите, люди добрі? Ви чого вертитесь біля школи?!". Йому популярно пояснили, що маленька дівчинка захотіла піти в школу, і оце її не можуть знайти.
.... Сторож задумався, а потім повідомив, що, мовляв, з півгодинки назад, напередодні повітряного нальоту він бачив маленьку дівчинку з шкільним рюкзачком, яка хотіла проскочити в школу. Правда тут почався оцей наліт, і дівчинка кудись подівалася. Куди вона могла подітися? Всі дорослі в розпачі, пошуки ніяких результатів не дали.
.... І ось тут тьоті Ліді в голову стукнула незвична думка:"Давайте в школі пошукаємо, вона десь в школі!". Всі стрімголов кинулись в середину школи.
.... Дійсно! В кабінеті першого класу, де навчається її старша сестричка за столиком, рядом з місцем де повинна сидіти Оля, сидить Ірочка. Дитятко розклало на столі підручники, зошити, олівці, поставило пляшечку з водою і зі смаком їсть бутербродик. На вхід батьків та родичів дівчинка взагалі не відреагувала, а лишень мовила:"У мене перерва! ...а зараз прийдуть в клас дітки, вчителька і будуть цікаві заняття!".
.... На прохання батьків і навіть сестрички Олі немає ніякої реакції:"...Школа, ...вчителька, ...заняття" і все... прямо таки до істерики. Бачать батьки, що у дитинчатки розум трішки потьманів, чи то від попереднього авіаційного нальоту, чи то від теперішнього. Що ж робити??!!
.... Тьотя Ліда, як шкільний педагог сказала:"Необхідно, щоб в клас зайшов учитель і провів якийсь урок. Про що цей урок, як він буде подаватися, це інша річ!". А ще, добавила, що вона персонально не може бути вчителькою, тому що Іра її добре знає. Потрібно, щоб "вчителем" була незнайома людина.
.... Кинулися шукати кого-небудь. Двома поверхами нижче, в напівпідвальному приміщенні, копошилися різні жіночки, розбирали, сортували та упаковували гуманітарну допомогу. Там, абсолютно випадково, вони помітили (ніколи не догадаєтесь!) ...шкільного психолога з цієїж школи. Психолог і ще пара жіночок напівтупими ножами обробляли сомів, яких привіз місцевий рибо-фермер.
.... Психолог сходу все зрозуміла і тільки мовила:"Не чіпайте дівчинку!". Всі зосередились на подіях, що розгорталися.
.... Хвилин через пʼятнадцять до кабінету першого класу зайшла "вчителька", яка до кісток пропахла рибою, зате з деякими підручниками.
.... Зайшла, привіталася, не зветраючи увагу на Ірочку (мовляв її уже давно знає) і почала проводити класичний урок незрозумілого характеру. Дівчинка захопилася уроком, вчителькою, личико її посвітліло, навіть посмішка появилася. І тут миттєвий спад настрою:"А чому я одна?? ...а де інші дітки??,. а ви мене не обманюєте?". Вчителька прямо таки зі здивуванням:" Як це обманюю?? Школа є..., клас є..., вчителька є..., урок є... А дітки?? Дітки зараз переведені на дистанційне навчання. Карантин у нас, короновірус, напевне ти чула?!!". Іра ствердно кивнула головою, заспокоїлась. Личико в неї посвітліло.
.... Ще трішки повчилися, зробили "перерву", під час якої дівчинка зїла свій другий бутербродик, і на цьому заняття закінчилися. Вчителька потихеньку вивела її на вулицю, наголосивши батькам, що подальші занаття необхідно організувати в "дистанційному" режимі.
.... Все якось заспокоїлось і призвичаїлось. Оля і Іра продовжують гратися в школу, правда в "дистанційному" режимі, за допомогою двох трубок квартирного радіотелефону. До зимового "грому з грозою" Іра вже трішки призвичаїлася і на вулиці "літечка" не очікує. Але в оченятах дівчинки зʼявилися якісь незвичайні, не притаманні її віку печальні іскринки. Ті іскринки, які притаманні дітям, що попали у Війну.
.... Віриться, що всі незгоди пройдуть, небо просвітліє, наступить ясне літо з тихими літніми грозами, а потім багато маленьких дитяток в прекрасній шкільній формі, з шкільними рюкзачками та підручниками і обовʼязково з пляшечками води з великим насолодженням підуть в школу, в свій перший клас. На вулицях буде тепло і спокійно, радісно. Буде тато, ...буде мама, ...буде школа...
...на це сподіваємось...