Объявление форума
Регистрация отключена. Сообщения отправляйте на электронную почту- valvic23@gmail.com

ХРЕСТИКИ

Ответить
Аватара пользователя
valvic
Основатель форума
Сообщения: 237
Зарегистрирован: 07 авг 2017, 08:44

ХРЕСТИКИ

Сообщение valvic » 22 сен 2019, 15:43

ХРЕСТИКИ
...У дитинстві моєму ранньому, бувало, мама на мене так уважно подивиться - подивиться, сльози на очах її появляться і вона так, про себе: "Нещасна ти дитинку, Вітю, нещасна!". Мені сумно ставало і від сліз її і від шепоту. Але вона мені нічогісінько не говорила, та я й не питав.
...Через багато років, коли я вже був дорослий, повідала вона мені непривабливу історію Початку мого Життя...
...У ті далекі п'ятдесяті роки життя сільське, колгоспне було важким, дуже важким. З ранку колгоспники йшли на роботу, на так звані "нарядові роботи". Працювали колгоспники за трудодні, за які майже нічого не давали. А робота тяжка була і обов'язкова. Ось спробуй не вийди! Ні вік, ні стан здоров'я особливої ролі не грали.
...З ранку бригадир обходив подвір'я і говорив, кому куди іти і що робити (розподіляв наряди). Відмовок бути не могло.
...Заходить один раз бригадир до діда Карпа: "Так, діду! Тобі наряд - перегній завантажувати на фермі!" А дід лежить і мовчить.
... ..."Та не придуряйся ти, ворушись!" , а дід мовчить.
...Уже після обіду дідуся Карпа і похоронили...
...А таке поняття цивілізації, як декретні відпустки, це знати ніхто не знав. Скільки дитинчат народилося прямо за працею тяжкою, а скільки з них не вижило, то це не описати. Сільська колгоспна робота - це словами вимовити неможливо, це ж "кріпацтво соціалістичного зразку", навіть багато хто в це зараз не вірить.
==================

...Того далекого квітневого ранку була посівна. Тітка Марія була призначена на засипку сівалок зерном. Це така процедура -береш мішок, тягнеш його і висипаєш в зернобункер сівалки, а потім регулюєш сам посів, перебуваючи на "цирлах" сівалки.
...Ось, взяла тітка Маша мішок, звалила на себе, ... і народила.
...Тут, звісно, позбіглися баби, допомагати почали, і на світ Божий появився мертвий хлопчик. Чудес в цьому ніяких не було, до цього всі звикли.
...Віднесли в подолі хлопчика в сторонку, пішли ямку викопувати, хоронити тобто. Але чудеса Господні несповідимі!
...З рота хлопчика пішла якась рідина, він почав кашляти, чхати і ожив. Почали оглядатися і жахнулися! На хлопчику майже не було шкіри. Точніше, шкіра начебто була, але вона, як поліетиленова плівочка, тоненька-тоненька, через яку проглядалися всі судини. Ну, що поробиш, раз дитина ожила, то вже грішно його закопувати живим, почали чекати, поки "загнеться" остаточно.
...Доставили тітку Машу на підводі додому, разом з бабусею-знахаркою, приготували трав'яних відварів, викупали, в люльку дитинку поклали.
...Як мені говорила мама, ніхто і доби не давав життю моєму в світі цьому...
...Став хлопчик потихеньку рости, покрився шкірою, все начебто нормалізувалося. Тільки хлопчик був слабенький-слабенький і дуже багато плакав, плакав дуже і дуже багато. Знахарки місцеві говорили, що мовляв, виплачеться, точно помре, або плачем зійдеться.
...Пройшла весна, літо, осінь, наступила зима. А хлопчик - живий, і поки ще помирати не збирається, тільки плач постійний і неймовірний, що виснажує всіх і вся...
====================
...У ті часи від села до села іноді ходили люди ДИВНІ. Хто це за люди такі, незрозуміло і невідомо. Їх не любили, і ставлення до них було схоже до такого, як до нинішніх БОМЖів, тільки ще гірше.
...В один зимовий вечір заплів до нас на подвір'я якийсь жебрак-дідок, зачуханий-зачуханий, покритий лишаями і екземами: "Люди добрі! Не дайте замерзнути! Пустіть хоча б в повітчину на ніч".
...Мати моя пожаліла цього діда, запустила в хату. А в хаті тісно, в одній кімнатці аж п'ять чоловік проживає, всі більш-менш лежачі місця розподілені. Притягла мати соломи, розклала її на грунтовій підлозі, розстелила стару чоловікову шинель і: "Спи діду, ...не замерзнеш!".
...Дивиться мати, а дід сидить, мовчить, тільки сльози ллються. Виявляється його в п'яти подвір'ях ніхто не те що в будинок, а навіть на подвір'я не пустив. Лишаї - це страшна хвороба, в селі всі її бояться.
...Ну, не знаю ... Мати дала йому картоплі в мундирах, капусти квашеної, шматок хліба і шматок сала, (та і самі ми таке їли). Поїв дід, перехрестився і всі кутки в домі перехрестив. Спати ліг.
...А в цей час малюк Вітя плачем заходиться-заливається.
...Дід якось прислухався і каже: "Послухай, молодице, а що у тебе з дитиною негоразд великий?". Мати йому і пояснює, мовляв, дитина від дня народження захлинається плачем.
...Дідусь встав і каже: "А дай я біля твоєї дитини посиджу...".
...А воно боязно, у діда і екземи та лишаї, не доведи Бог ще болячок заполучити. Але все-таки сів дід на табуретку біля "люльки", свічку попросив, щоб видніше було. Мовчки він сидів, губами ворушив і уважно дивився в очі дитині. Дитина теж перевела очі на діда, почала дивитися йому в очі, ...і замовкла. Довго мовчки дивилися один одному в очі дитина і дідусь. Дитина заснула, а дідусь продовжував сидіти біля "люльки".
...За ніч кілька разів прокидався хлопчик, і тільки ротик відкривав поплакати, як подивившись в очі дідусеві, застигав і засинав.
...Мати мені потім говорила, що придивилася до очей цього діда, і начебто таких очей вона не бачила. Дідуган був страшний сам собою, а очі були ангельські і добрі-добрі.
...Так час до ранку підійшов. Попросив дід піднести драбину, видерся до стелі і на сволоці, під люлькою кіптявою вималював два хрестики. Зліз дід з драбини і сказав мамі: "Не буде плакати твоя дитина!, і не помре вона до тих пір, поки Господь строк не визначить, ...але це буде нескоро".
...Зібрався дідусь і пішов. На прохання матері взяти в дорогу якісь продукти (сала, картоплі) навідріз відмовився: "Не можу я у тебе, молодиця, брати зараз нічого! ... не можна мені брати!".
========
...Куди цей Дивний Дідусь подівся, ніхто не знає. Тільки малесенький хлопчик Вітя плакати перестав. І, як говорила мама, дуже ж я любив, лежачи в колисці, поглядом "вивчати" оці непоказні хрестики.
...Потім, скільки було побілок, розмазок, але всі ці ремонти не торкалися ділянки, де були нанесені хрестики. Так вони і збереглися до тих пір, поки будинок повністю не розібрали і не завалили...
=================
...Пам'ять моя дідуся не закарбувала.
Але, напевно, цей старий-старий, страшний-страшний, змучений болячками Дивний Дід ДУШУ свою вклав в мене в ту ніч і в ті незабутні хрестики.

Ответить