Объявление форума
Регистрация отключена. Оставляйте сообщения в разделе "Гостевое общение"

Вовчиха

Ответить
Аватара пользователя
valvic
Основатель форума
Сообщения: 266
Зарегистрирован: 07 авг 2017, 08:44

Вовчиха

Сообщение valvic » 27 окт 2019, 11:17

ВОВЧИХА


частина перша: Вовчиха
... Давним давно, через три подвір'я від нашого, в старенькій хаті проживала сім'я: дядько Іван і тітка Параска. І народилася у них донечка, яку назвали Марфушею. Дитина була непривабливою, та ще з дитинства з пошкодженою ніженькою, хромоножкою вона виявилася. Кульгавість то і невиразною була, але як для дівчинки, то це напасть велика.
...Прізвище у дядьки Івана було - Вовк. Ну, і тітці Парасці тут же і кликуху приліпили - Вовчиха. Та й своєрідною жінкою була тітка Параска. Знала вона безліч усіляких змов і заклинань, в травах дивовижно розбиралася. Але погляд у Параски був важкий і недобрий, і побоювалися її. Саме час за сільськими мірками їй привласнити своєрідний титул - відьма. Та й було в цьому щось несприйнятливе і незрозуміле. Але тітка нікому шкоди не завдавала, а повитуха, кажуть, була відмінна. Якщо вже після пологів когось в своїх настойках з трав викупає, то ніякі хвороби чи болячки не прилипали. Ну, відьма так відьма, шкоди не робить і то добре.
...Пішов дядько Іван на імперіалістичну війну, кажуть і листи якісь писав, але прийшло на волость сільську повідомлення про його загибель за "Веру, Царя и Отечество". Залишилася бабка Параска вдовою.
...А що за часи то були!, революція, громадянська війна, розруха і голод. А Параска з маленькою дівчинкою - хромоніжкою на руках. Ось, жили якось...
...Потихеньку Параска старіла, а Марфуша підростала, а в голодомор померла баба Параска, а дівчинка-кривоніжка залишилася сиротиночкою.
...Ось і жила дівчинка сама по собі, існувала. Але, подейкували, що стара Вовчиха свої секрети відомські своїй доні передала, просто Марфуша вміло все це приховувала. Відьми вони ж такі...
...Виросла Марфа, дівчиною стала, а женихів немає і в помині. В ті часи щодо хлопців дефіцит великий був, - війни та негоразди різні дуже вже сильно викошували чоловічий стан. Потихеньку Марфа потрапила в розряд старих дів. Та і кому ти потрібна така, зі своєрідністю та ще кульгаюча?
...Тут дівчат огрядних!, кров з молоком, хоч греблю гати, не до Марфи, коротше. Та і Марфа без претензій, розуміла вона все, і ні на що в цьому житті не розраховувала.
...І тут сталося Чудо Господнє! У сусідньому селі проживав хлопець-перестарок Петя, сирота. Цілком нормальний, але якийсь непоказний, роботяга. І ось чогось їх звело до купи. Народ млів від несподіванки. Це ж скільки дівчат!, а він на цю хромоніжку "клюнув". Люди похилого віку говорили, що Марфуша чарами відьомськими, маминою спадщиною, його приворожила.
...Як би там не було, але на Великдень повінчалися вони і в Сільській Раді розписалися. Прізвище у Марфушеньки змінилося, але кличка - "Вовчиха" залишилася.
...Старожили кажуть, що більш щасливої людини в селі, як Марфуша вони не бачили. Вона всю душу віддавала своєму Петрику, прямо таки кожною кровиночкою відчувала Богом послане жіноче щастя. Кажуть, що моторошно було навіть дивитися в її очі, що світилися щастям, перетворилася вона повністю, підтяглася, навіть кульгати менше стала.
...Як вона любила свого Петрика! ...він для неї став Сенсом Життя. Бувало, до обідні приготує обід в горщику і на будівництво - роботу Петину, за цілих дванадцять кілометрів пообідати гаряченького своєму судженому носила.
==============
А тут ВІЙНА ...
...Кажуть, коли проводжала Марфуша свого Петю з черговою партією мобілізованих, то ні сльозинки, ні голосінь від неї не було. Дивилася вона на судженого, на губах блукала посмішка здивування: "Як, мого Петрика забирають ??, не може цього БУТИ!!, ніхто не може у мене забрати моє ЩАСТЯ!, такого бути не може!". І все вона переконувала всіх, що Петрика на роботу забирають, а от увечері він прийде додому, а вона чекати його буде, доленьку свою.
...Словом, як кажуть старожили, це був початок непояснених дивацтв від Марфуші. Типу того, що Бог розум почав відбирати.
...Спочатку готувала Марфуша їжу в горщику, замотувала в ганчірочки, щоб не охололо, і вечором виходила до сільського тракту, де останній раз бачила свого Петрика. Довго-довго чекала вона своє щастя але, так і не дочекавшись, йшла додому.
...А Війна? -розтоптала вона Петю і слідів не залишилося, ні звісточки тобі, ні похоронки, нічогісінько.
...А тітка Марфа-Вовчиха, вона ніби-то і нічого, дивацтв у неї почало з'являтися багато. Замкнулася вона в собі і зненавиділа весь цей Світ. Кажуть, словечка з неї видавити не можна було. Обличчя її набуло зморшкуваті і жорсткі риси, сиві і недоглянуті кучері волосся вибивалися з- під зношеної хустки. А погляд, а погляд став кинджальний-ненависний. Страшний у неї був погляд, якого всі боялися.
...Пам'ятається, в дитинстві, вискочив я з заростей соняшнику на стежку, а там стоїть Вовчиха. Повільно повернулася і стала мовчки дивилася на мене. Від її страшного погляду мене почало коробити, ледве впорався з собою і, ...втік.
...Ну, відьма, вона і є відьма! Всі її стороною обходили, навіть дорослі, всі намагалися на ведьомські погляди не наражатися.
...Пам'ятається, малюками ми дідусів дражнили: "Дід Микита- Кукурузник!, дід Микита - Кукурузник! Дай качанчик кукурудзи!". Ну, не винуватий дідусь, що його тезка, Перший Секретар в ті часи захоплювався цим видом рослин. Але дідусь якось терпів, зносив дитячі образи.
...А ось з Вовчихою-відьмою ці жарти не проходили. Як тільки малеча десь бачила бабку Марфу, то тут же всі розбігалися, хто куди.
...А Вовчиха Марфа, вона нікому шкоди не завдавала, ось такою своєрідною була, але по лінії ведьомских чар не шкодила, нікого не чіпала.
...Тільки, іноді, важко спираючись на палицю виходила вона до сільського тракту і довго-довго дивилася незрячим поглядом у далечінь, за обрій, небонь хоча б одним оком побачити своє щастя нездійсненне, свого Петрика.
=====
частина друга:Паралельні Світи
...Страшна і дивна подія відбулася, коли я був у третьому класі. Спали ми, діти, на дощатому полу, за грубкою-пічкою. Валвіку, як найменшому, визначалося місце біля грубки, щоб тепліше було, а поряд розташовувалися брати.
...У той день, незважаючи на теплу весну, щось розкочегарили грубку - готували, "парили" картоплю для свиней. Жарко біля грубки спати стало, і хлопчик Вітя, "по-нахабному" відвоював нічліжне місце з протилежного боку, від стінки. Брати якось поступилися прохолодним містечком по-мирному, без особливих конфліктів.
...Вночі захотілося хлопчику "до вітру". А заклад, а'ля "сортир" - на вулиці знаходився. Схоплюється Вітюха з полу, і стрімголов на вулицю! Та біда в тім, що забув хлопчик про зміну "місця дислокації" в потемках не розрахував траєкторію руху, і прямо-таки з повного розмаху гепнулся головою на край грубки. Ось що пам'ятаю я, це потужний удар, свій зойк, ...і більше нічого.
...Батьки підскочили, включили світло, бачать - сидить Вітя з кислим і нейтральним виразом обличчя на підлозі, мовчить, губи підібгав у хворобливій усмішці, а весь лоб в крейді від побілки і шматочки штукатурки вибитої з кута від грубки.
...Витерли батьки лобик, обмацали головку у хлопчика, начебто все на місці. Зводили дитини "до вітру" і поклали спати.
...І тут почалося!!!
...Ось, найцікавіше це те, що я до сих пір докладно пам'ятаю всі бачення-марення, які відбувалися в той час.
...Бачиться мені, що брати мої стоять біля мене і дражняться. В руках вони тримають коробочку з конфетками - "подушечками", і жеруть-запихаються, а мені не дають! Я, звісно, починаю обурюватися, і в сльози! Братів тут же мамочка "переселила" з полу в сусідню кімнату-кухню на піч.
...А мені в мареві бачиться, ніби я в струмку копирсаюся, жабенят ловлю, а тут звідки не візьмись з'явилася величезна і страшна жаба: "Не чіпай жабенят !!!, а то я тобі помщуся!", А жабенята вже по кімнаті ... стриб -приг, ... стриб-стриб.
...Я мамі кричу не своїм голосом: "Приберіть жабенят!", а мама запитує: "А де жабенята-то?!" - ... дивлюся, а жабенят вже немає.
...Словом, як в науці говорять, влетів Вітюха "в паралельні світи", а простіше кажучи, "звіздонувся". Батьки перелякані, не знають що робити.
...Ну а я, то бред якийсь неймовірний несу, ганяюся по кімнаті за чимось. Бачу батька, переляканий він такий, переляканий сильно стоїть.
...Екстрено відправили за нашим сільським Медичним Світилом. Сільський фельдшер на прізвище Горобець, уважно обмацав головку маленького Валвіка і констатував: "Черепна коробка ціла, забиття лобової частини. А так, якщо не пройде, то через три дні в психушку його треба везти, в область, ... я тут не помічник ". Не став виписувати фельдшер ніяких ліків, ...ні йоду, ні зеленки, так як не ясно було, що мазати.
...Братів моїх зрання швиденько одягли, взули і в школу спровадили. Вони ж тут при чім?, ...лобами про грубки вони не грюкались.
...Класна вчителька, Євгенія Михайлівна запитала у середульшого братики Вані, мовляв чого це Вітя в школу не пішов, на що Ванюша відповів гранично ясно і лаконічно: "...Та Вітько з розуму зійшов трішки, ...дома там скаче!".
...Ось я думаю, складні часи були, але вчителі у нас були особливі. Недарма ми їх ставили в один ряд з батьками.
...Після занять тітка Женя здалеку прийшла на наш хутір провідати свого шанованого учня. Шанованим в очах вчительки я був через те, що дуже багато читав книжок усіляких, до слова, твори М.В.Гоголя подобалися. Так як можуть не подобатися "Вечори на хуторі біля Диканьки", або "Тарас Бульба" або, страшнуватий "Вій"?.
...Прийшла Женя Михайлівна, присіла біля мене на табуретці, щось намагається зі мною говорити.
...А мені в цей момент бачиться-мариться, що начебто я в класі сиджу, а однокласники наді мною насміхаються: "...А нічого ти не знаєш!, нічого ти не знаєш !, ...книжок не читаєш!" , а мені так прикро! ...це я-то книг не читаю?!!. А тут, ще вчителька поряд сидить, щось мені сказати хоче.
...А я і говорю тітці Жені: " Та знаю я книжки, ...читаю!". І тут, понесло.
"...— А поворотись-ка, сын! Экой ты смешной какой! Что это на вас за поповские подрясники? И эдак все ходят в академии? — такими словами встретил старый Бульба двух сыновей своих, учившихся в киевской бурсе и приехавших домой к отцу." - ... і далі мовою оригіналу, мало не до ком.
...Через п'ятнадцять хвилин безперервного авторського відтворення тексту "Тараса Бульби", моя Перша Вчителька зрозуміла: ...все "...гаплик," згорів "хлопчик". І тітці Жені стало погано-погано - "посунулася" вона по табуретці, в обморок падати почала. Її тут же підхопили, сунули під ніс нашатирю, словом, в почуття привели, ... пішла зі сльозами.
...А мене нехило почало "тягати" по оцих, Паралельних Світах.
...Їсти так захотілося! - принесли мені кашу. Тільки я за ложку, а звідки не візьмись Жаба зелена з'явилася. Стрибнула Жаба в тарілку, і всю кашу собі в рот запхала, побулькала в животі цю кашу, і назад в тарілку вивернула, мовляв ...приємного тобі апетиту! Який тут апетит!, прошу маму жабу прогнати, ...глядь, а жаби вже і немає.
...Бачиться мені, в гості зайшла Панночка. Така собі красива - красива, у вишитій сорочці, з намистом різним, в червоних чобітках. Словом, Королева Краси відвідала. Сіла вона біля мене, і так ласкаво говорить: "Вітенька! ...Ось коли ти виростеш, візьмеш мене за дружину!?". Ну, як же від такої краси відмовлятися!, Звичайно візьму!. А Панночка кривлятися почала: "Фу !, ...гидке!, ...бридке! Та хто за тебе заміж вийде?, кому ти потрібен?", ...і зникла. Самі розумієте, позитиву від цієї бесіди мало. Плачу, мамі скаржуся, мовляв "...мене ніхто кохати не буде!".
...А то, сам Тарас Бульба заявився, ...з шаблею, в шапці, з вусами. І так суворо-суворо запитує: "А ти Панночку не бачив?, заходила вона сюди?". Ну, що, я останній ідіот, щоб Красу цю "закладати"!, хоча і наговорила вона мені...
...То, звідки не візьмись Кіт почав хороводи по кімнаті з щурами водити. Щурів чомусь потім не виявилося.
...Ось така інформаційна каша творилася в цих, ...Паралельних Світах.
...Батьки були налякані до крайності. Бачать вони, що у Віті "розум через розум" перескочив, а що робити не знають. Про всяк випадок прибрали братів подалі, мало чи що. Почали вилаштовувати гіпотези про те, що сталося. Сусідська бабка Софійка надала абсолютно вірну версію: "То треба Було книжок поменше читати!, голову не забивати дурницями всякими!". Але, пізно вже міркувати, а робити то що? !!
...Сусід праворуч, дядько Олексій подумав-подумав, на вушко нашептав батькові таку пропозицію: "Послухай, Миколо! Тобі втрачати нічого! Сходи ти до Вовчихи, впади їй в ноги, упроси її. Ну не може бути такого, щоб Марфа відьомського мистецтва від матусі своєї Параски не перейняти! Іди, проси !, ...втрачати нема чого!".
...Подумав батько мій, і пішов до Вовчихи. У перекособоченій напівзруйнованій хаті батько почав просити - догоджати Марфі щодо допомоги, ...дитинку рятувати.
...Мовчки, нерухомою статуєю стояла Марфа, нічого не говорила. Довго-довго вона мовчала, потім перевела свій колючий, вовчий погляд на батька, ...дивилася пронизливо, з ненавистю нелюдською. Батькові стало якось не по собі, пішов він з думкою про те, що мовляв що з убогої, напівбожевільної старої візьмеш.
...Десь через годину в нашій хаті раптово появилася Вовчиха. Озирнулася своїм дивним поглядом, і нічого не кажучи, навіть не знімаючи напіврозірвані чуні, рушила до мене на піл. Витягла вона з пазухи якийсь старий, замизганий дерев'яний хрест, розстегнула сорочку. Охопила вона голову хлопчика і притиснула поверх хреста до оголених престарілих грудей.
...А мені бачиться - я в класі сиджу, а Вовчиха мені хрест до чола притискає, і цілувати змушує. А всі навколо сміються: "Піонер! - піонер, ...а в Бога вірує!". А мені так соромно стало, дійсно, я ж піонер-атеїст, ...а тут!!!.
...Почав відштовхувати я від Вовчихи, хрест з рук виривати. Словом, бійку влаштував нежартівливу.
...Так, хто там зі мною церемонитися буде! Загорнув-сповив мене батько в ковдру, поклав біля Вовчихи. Рукою Марфа вказала всім на двері: "Нікому не заходити!".
...Притиснула Відьма голівоньку Вітину до грудей своїх, охопила її кістлявими долонями. Все притихло...
...Мариться мені, ... що всі сміються, але нічого я зробити не можу. А тут ще Хрест на забитий лоб тисне, боляче ж! А далі, руки Вовчихи перетворилися в будяки-колючки, колючки все збільшувалися і йшли в мою голову. Потихеньку ці зелені будяки захопили всю мою свідомість, все померкло. Все зникло, тільки звуки якісь з'явилися: "Так! ...Тік-так! ...тік-так!" - це билося відьомське серце. З часом звуки почали змінюватися, стукіт перетворився в додзвонювання маленького дзвіночка "Тік-так, ...дзень-дзень", а через деякий час була тільки трель маленького дзвіночка, більше я нічого не пам'ятаю.
...На ранок наступного дня Вовчиха мовчки встала і, нічого не кажучи, вийшла на вулицю. На вулиці її чекали батьки мої. Ночували вони в корівнику.
...На їх німе запитання Вовчиха нічого не сказала. Стояла, мовчала. Потім, щось блиснуло в очах її напівскажених, смуток нелюдський з'явився і вона мовила: "...Немає у мене дитяток ...нікого притиснути до серця, ...як вашого синочка". Все. Знову кинджальний погляд, і мовчазне покидання двору.
...Зайшли батьки в хату, бачать, спить синочок, довго я ще спав. Потім встав я, і ніяких видінь. Тільки голова боліла, і на лобі була дивовижна за своєю красою шишка.
=====
...А через тиждень уже в школу! Взагалі все нормально, все обійшлося.
...Ось, як-то, у мене в житті ніколи не боліла голова, то чи так обійшлося, то чи чари відьомські подіяли, невідомо.
...Правда, перший час батьки мені забороняли книги читати, ховали все, лаялися, а один раз навіть лозиною отримав за несанкціоноване читання. Але з часом все стало на місце.
...Геніальні мої здібності не прижилися. Ні-ні! "Тараса Бульбу" я знаю, в загальних рисах. Ну, запам’яталася фраза "Я тебе породив, я тебе вб'ю!", а так щоб викладати мовою оригіналу, ...ні-ні.
...Паралельні Світи зникли. Ніяких тобі видінь і надмірностей! Та це й добре. Господи!, ...тут би з одним Світом як небудь впоратися! Панночка знову мене відвідала, красива дуже, але ...в свій час і в потрібному місці.
...Вовчиха залишилася Вовчихою. При рідкісних зустрічах дивилася напівненависним вовчим поглядом, нічого не говорила, ні про що не питала, начебто нічого в житті і не було. Життя йшло...
===============
частина друга:ЕПІЛОГ
...Одного осіннього ранку колгоспний молочар на підводі об'їжджав хутір, збирав молоко. На повороті біля стежки що веде до прохідного сільського тракту він побачив сидячу напівзлиденного жінку: "Мабуть Вовчиха, чекає свого судженого. Цікаво, а чого це вона з ранку засіла?". Проїжджаючи, привітався - ніякої реакції. Підійшов ближче, а баба Марфа мертва.
...Осклянілий погляд Вовчихи був направлений далеко - далеко за горизонт туди, де зникло її ЩАСТЯ, випадково Богом дароване, і відібране злющою Війною.

Ответить