Объявление форума
Регистрация отключена. Сообщения отправляйте на электронную почту- valvic23@gmail.com

Сім чудес Світу

Ответить
Аватара пользователя
valvic
Основатель форума
Сообщения: 237
Зарегистрирован: 07 авг 2017, 08:44

Сім чудес Світу

Сообщение valvic » 29 окт 2019, 20:55

СІМ ЧУДЕС СВІТУ

... Ні-ні!!!... мова піде не про ті дива, які всьому Світу відомі (висячі сади Семіраміди, піраміда Хеопса, Олександрійський маяк). Йтиметься мова про ті дива, які формувалися в головах сільській малечі віком від чотирьох до шести років. А оскільки весь світовий простір в нашій дитячій свідомості містився в розмірах нашого хуторка Карпців, то це і були Чудеса нашого незабутнього Світу.
...Всі наші Чудеса поділялися на дві категорії:
не одухотворені: приймач, мотоцикл, бінокль, гітара;
одухотворені: Толя, Вітя і Коля. Відносно даної категорії, то це були не скільки "чуди", як маленькі Дива (три штучки).
...Маленькі дітлахи, які мають надлишок дитячої енергії, змішаної з допитливістю, чудили, як могли.
...Вони лізли в усі щілини, в усі справи, робили все що могли, витворяли в межах своєї дитячої фантазії, реалізовували всілякі ідеї.
...Особливо малечі хотілося зробити те, що батьки забороняли. Ось як заборона на щось, так туди тягне в першу чергу.
...Пам'ятається, у нас в будинку була прядка, це такий механізм з педалькою і великим колесом. Мені мама завжди казала: "Не чіпай прядку!!!". Варто було мамі кудись відлучитися - я до прядки. Крутиш це колесо, натискаєш на педальку з усієї сили, словом, до "вприся".
...Ось це "вприся" наступало тоді, коли велике колесо "вискакувало" з прядки і котилося казна-куди. А навичок для ремонту апарату не вистачало. Ось тоді малюк приймав найпростіше і геніальне рішення - тимчасово сховатися або "змитися" куди небудь від суворого погляду батьків, а головне, від майбутнього покарання.
...Влітку, іноді, малюк Вітя, щоб уникнути справедливого "виховного процесу" збігав подалі, через ярок до своїх чудесних друзів Толі і Колі.
...Друзі маленького Вітюхи були ще тими "чудами", але розмах і можливості для докладання творчих зусиль у них був значно ширшими.
ЧУДО перше: РАДІОПРИЙМАЧ
...Батарейний радіоприймач "Родина" належав батькам Толі і Колі. Батьки не дозволяли братам лазити до радіоприймача, включати його та випробовувати на міцність. Як говорив Толя (він був найбільш дорослим і інтелектуально просунутим малюком): "Там такі радіостанції є!!! ...закордонні, які нам слухати ...ні-ні !!! не можна!!". Оберігали, розумієш, батьки своїх діток від згубного впливу імперіалістичної пропаганди.
...Хоча нам, ось цей "вплив", - що трактору грип!, нам що "Голос Америки", що "Голос Уругваю".
...Особливу інтригу у малюків викликало "зелене вічко" приймача. Крутиш за ручечку настройки, і це "вічко" блимає, в залежності від якості прийому радіостанції.
...Крутонеш "ручечку", і за шкалою "біжить" стрілочка, а в динаміках свисти, верески і булькання. Так нам подобалося крутити ось цю ручечку настройки!, ...туди її - сюди !, ...туди-сюди! А вічко блимає, в динаміку свист, писки та побулькування. Дивовижно, прямо таки !!!.
...Докрутилися!!! Щось там всередині приймача трапилося, ниточка напевне обірвалася, ми за ручку крутимо, а стрілочка не "бігає", і вічко застигло, не підморгує, і булькання зі свистом також немає.
...Бачачи таку справу, малеча швиденько поклала все на місце, начебто нічого і не чіпала, навіть хустку-скатертинку наверх приймача поклала, прикрила сліди злочину.
...У той-же вечір Микола Андрійович, прийшовши додому захотів послухати Радіо (не «Голос Америки", зрозуміло). Включив він це Радіо, а там ніяких "Голосів", взагалі немає, все блимає і скрипить, але не налаштовується.
...Дядя Коля тут же взяв у "оборот" своїх чад - Толю і Колю.
...Чудо-Толя, як найбільш інтелектуально - просунутий хлопчик, всі проблеми спробував звалити на МИШЕЙ. Мовляв, бачив мишку, бігала тут неподалік, може чого і перегризла. Правдоподібна гіпотеза, нічого не скажеш.
...Чудо-Коля, той як найменший малюк, діяв прямолінійно, і ткнув пальчиком в бік, де проживала сім'я Валвіка, мовляв, цей Вітюха у всьому винен, це він ручку перекрутив.
...Микола Андрійович, звичайно, все зрозумів без пояснення своїх діточок, і як я зрозумів, "розбірок" особливих не було, але під час мого чергового "візиту" до горезвісної двійки друзів, з іронією дорікнув мене, щодо виведення апаратури зі строю.
...Маленький Валвік, за простотою душевною, за словом в кишеню не поліз, він просто мовчки пальчиком вказав на Толю і Колю, мовляв, ось хто крутив цю горезвісну РУЧКУ в приймачеві.
...Так завдяки круговій "поруці", винними виявилися ВСІ!
...У приймачі дядько Василь Михайлович нитку швиденько відремонтував і наше ПЕРШЕ чудо Світу знову заспівало і заговорило.
...Але, нам було вже не до приймача, набридло. Пресвяту Трійцю "чудесних малюків" чекали нові пригоди, нові ЧУДЕСА світу дитячого.
ЧУДО друге: МОТОЦИКЛ
...За парканом, в старій напівперекошеній клуні знаходилося друге чудо Світу цього - мотоцикл. Причому, що характерно, мотоцикл був несправний. Просто, Микола Андрійович придбав новий мотоцикл з коляскою, а старий несправний закотив в клуню і залишив його на всякий випадок. Так і стояло це Чудо в сусідстві з дровами, напівзакидане сіном і нікому не потрібне доти, поки його не виявила чудо-малеча.
...Оскільки клуня ніким не охоронялася і не закривалася, то доступ до Чудо-техніки був не обмежений у часі і в можливостях.
...Забравшись в клуню, ми звільняли мотоцикл від соломи, і розподілялися "бойовим екіпажем".
...За головного в цьому екіпажі був чудо-Толя. Він сідав на місце водія, чіплявся за кермо і старанно його крутив, енергійно натискаючи на кнопку сигналу. Звісно, з огляду на неспроможність мотоцикла видавати сигнали, то ми йому допомагали. Чудо-Вітя, розташувавшись позаду за водієм, на всю горлянку кричав:
"Пі-і-і!!...", а чудо-Коля, той перебуваючи в колясці, теж на всю горлянку, імітував роботу двигуна, видаючи гарчачі звуки. Періодично проводилася зміна ролей, і гарчав уже Вітя, а "бібікав" Коля. Чудо-Толя, той, як самий дорослий хлопчик до звукового примітивізму не опускався, а брав на себе всіляке технічне навантаження, ...кермо покрутити, на кнопку натиснути, поколупатися чогось в двигуні.
...Особливий захват у "чудо-малюків" викликала мотоциклетна "чудо-лапка".
..."Чудо-лапка" - це мотоциклетний пусковий важіль. Різко натискаєш на цей важіль, мотоцикл "чмихає" пару разів, і запускається. Але, запускається мотоцикл в тому випадку, коли він справний, акумулятор заряджений, там якась "пімпочка" натиснута. А якщо цього всього немає, то мотоцикл буде "чмихати" без кінцевого позитивного результату.
...Як ви розумієте, наш Чудо-мотоцикл був приречений виключно на "чмихання". Але ж як цікаво !!!
...Відгинаєш "лапку", і своєю маленькою ніжкою та всією вагою тіла натискаєш! Лапка проскакує вниз, всередині двигуна щось відбувається, і двигун видає пару звуків - "Чмих-Чмих!". А якщо вже дуже різко цю лапку двигонеш, то до "Чмих-Чмих!." може ще додатися і "Гур-рр!".
...Головне, все так натурально!, так і здається, що зараз мотоцикл запуститься. І крім цього, з вихлопної труби з'являється своєрідний легкий бензиновий запах, просто запах, але як інтригуюче пахне!
...Словом, пускова "лапка" - це була Головна основа Чудо-мотоцикла.
...Як тільки малечі набридне ритися в піску, так вона в клуню, і лунають звідти чарівні звуки "Пі-Пі!..!", "Чмих-Чмих!... Чмих-Чмих", а іноді і "Гур-рр!!".
...Але особливістю експлуатації цієї лапки було те, що вона любила "битися". Як тільки ти трохи послаблював цю лапку під час "чмихання", вона робила різкий рух вгору, завдаючи мимовільні удари по щиколотках ніг "запускателя". Тому, періодично до вищевказаних звуків додавалося непрогнозований "Ай!", а іноді і сльози.
...Таким чином, після візиту в клуню малюки, всі як один накульгували на праву ногу, а про те, що з'явилися синці на ногах навіть не говорю.
...Доросле населення якось швидко зорієнтувалося в тім, що відбувається, тому з метою виключення тілесних ушкоджень, малолітньому потомству було заборонено заходити в клуню і грати з мотоциклом. Двері були замкнені на замок, а ключ знаходився у бабусі Насті. Вона ж була визначена доглядачкою порядку і підтримання дисципліни.
...Ну, не буде-таки бабуся біля клуні сидіти!, у неї ще якісь справи є. А заборонений плід, як відомо, він солодкий. Як бабуся по своїх справах, - ми в клуню.
...В "будівлю" ми заходили не через Парадний вхід, ні-ж!
...Стіни зазначеної будівлі були споруджені з переплетеного хмизу, обмазані глиною. Будівля була старенька-старенька, і з тильної сторони було безліч усіляких дірок, для нашого зросту нам вистачало.
...І знову, бабуся по своїх справах, а з клуні: "Чмих-Чмих!, Гур-рр", а іноді і "Ай!!!". Бабуся Настя, почувши цю какофонію, намагалася нас застати на місці злочину. Але, поки вона відмикала двері, возюкаючись з замком, всі три "Чудо-хлопчики" зникали в невідомому напрямку. А, як кажуть, не спійманий - не злодій!
...Яка ж у нас була прикрість, коли в один прекрасний момент приступивши до "запуску двигуна" ми були засмучені і вражені до глибини душі дитячої - на мотоциклі була відсутня "лапка".
...Ось, все залишилося як було, а лапки- немає!
...Дядя Коля, бачачи, що процес зайшов далеко, що синці з ніг не сходять, що бабуся Настя неспроможна навести порядок в домі, просто-напросто згвинтив цю "лапку". Словом, ця штуковина десь була, але тільки не на мотоциклі.
...А як же без лапки!? Ніякого тобі "Чмих-Чмих! ...Гур-рр!". Правда і "Ой!!, Ай !!" також немає, та й синці почали сходити з ніг.
...А мотоцикл?, ...а мотоцикл, втративши Головну Чудесну деталь, просто перестав бути Чудом. Так він і стояв в клуні, присипаний сіном і дровами.
...Залишилося тільки в пам'яті нашого другого Чуда Світу дитячого - "Чмих-Чмих! ...Гур-р", та легкий бензиновий запах з вихлопної труби...
ЧУДО третє: БІНОКЛЬ
...Ось що в дитинстві мені запам'яталося, так це червоні командири часів громадянської війни. За результатами переглядів революційно патріотичних фільмів у нас, сільської малечі, склався своєрідний образ червоного командира, - такий собі Герой, весь в портупеях і на баскому коні з саблею, а головне - у кожного з командирів на грудях красувався незрозумілий пристрій, іменований біноклем.
...Бере червоний командир в руки бінокль, і дивиться вдалину, за обрій, супротивника виглядає.
...Самі посудіть, ось який був - би в кіно Чапаєв без бінокля? та так собі, мужичок на коні, а з біноклем - командир! Те ж саме можна сказати і про Щорса, Будьонного, і навіть лисий Котовський без бінокля, ніякої солідності і поваги, а ось з біноклем, то це геройський командир! Так, що бінокль - пристрій у військовій справі дуже важливий, а головне - різко піднімаючий командирський авторитет.
...У будинку, де проживали наші два Чуди-малюки Толя і Коля, на стінці, в шкіряному футлярі знаходилося чергове Чудо Світу нашого дитячого - БІНОКЛЬ. Звідки взялося це Чудо - невідомо, начебто якийсь родич-моряк подарував Миколі Андрійовичу на пам'ять. Навіщо був цей подарунок піднесли - невідомо, але "дарованому коневі" в зуби не дивляться. Миколі Андрійовичу цей бінокль як-то не знадобився, ні до чого він виявився. Так і висів би на стінці футляр з біноклем, якби не всюдисуща малеча.
...Надивившись фільмів про Чапаєва і Щорса, Толя і Вітя якось швиденько "прокачали" ситуацію і захотіли стати червоними командирами.
...Звісно, без бінокля тут аж ніяк не можна обійтися. Молодшеньке диво - Колю зарахували до кадрового резерву, тобто в безбіноклевого помічника командирів.
...Словом, нишком бінокль перекочував з футляра в розпорядження юних нащадків. Ховаючись, щоб не помітили батьки, оптичний пристрій перебазувався в сарай, в заповітне потаємне містечко, а вже звідти на тактичне поле бою.
...Поле бою знаходилося на пасовищі, де ми випасали корів. Корови пасуться самі по собі, а малеча грає сама по собі.
...Пам'ятається, лежимо ми в зарослій канаві, і спостерігаємо за кущем терну, який знаходився на протилежному боці долини. Дивишся в бінокль, все наближено і близько стає, прямо таки хоч листочки перераховуй. Ось дивимося, до куща дівчата пішли, дивимося, вони за кущ сховалися, а чого вони там робили невідомо. Напевно "до вітру" пішли, але тут і бінокль не допоможе, адже він не рентгенівський апарат.
...Особисто мені бінокль не особливо-то і знадобився. Звичайно, як агрегат, який надає командирську значимість, тут заперечень немає. А ось з точки зору якості зображення, то все якось "сивенько", в димку, та ще якась лінієчка з насічками в оптичному полі. Я, якщо долоньки трубочкою робив, то бачив вдалину краще і чіткіше, ніж за допомогою бінокля.
...Ця "лінієчка" весь смак від зображення псувала. Як пояснював чудо-Толя, ці "насічки" служили для коригування артилерійського вогню. А не вірити Толику не можна, адже він вже школярем-першокласником був, на відміну від Віті і Колі, які ще були явними дошкільнятами.
...Що ж стосується Колі, то він у нас був "вістовим", в разі необхідності і за особливою довіреністю, йому дозволяли носити бінокль на ремінці. Та Колі воно і потрібно! Коля захоплювався "футболом". Будь-яка порожня банка, яку можна було поганяти за м'яча, мала незрівнянно більшу цінність, ніж якийсь там бінокль. Але, носити бінокль, то вже він носив, так би мовити, командна відповідальність вимагала.
...Само собою зрозуміло, без практичного застосування цей бінокль всім швидко набридав. Вже якось треба було визначатися з метою його застосування.
...В якості мети, як не дивно, виступили свійські птахи - ГУСИ, які стадом борознять води "безмежного моря-окияна", тобто нашого Мочарківського ставка. Ну, чим не флотилія ворожих кораблів?!
...В якості бойових зарядів використовувалися прекислі, але тверді яблука, які ми завчасно крали в Бадерівських садах.
...Якщо яблуко насадити на загострену палицю, а потім різко змахнути, то яблуко відлітало далеко-далеко, прямо через весь ставок. Вручну так далеко яблуко не закинеш! А якщо яблуко було ще з не відірваним листком, то такий свистячий звук при польоті "снаряда" утворювався, прямо жах!
...Словом, наносили яблук на греблю ставка, заготовили "боєзапас", заточили кінці метальних палок і приступили до "бомбардування" ворожої Флотилії. В якості Флотилії виступало гусяче стадо з особистого господарства батьків маленького Валвіка.
...Розподілили ролі: - чудо Толя, звісно, був Головним артилерійським навідником. Він уважно вдивлявся в бінокль і видавав команди малолітньому артилерійському розрахунку, типу: "Основний напрямок, лівіше п'ятнадцять градусів, кутомір вісім градусів, наводити на флотилію кораблів! Вогонь!". Ви чогось - або щось зрозуміли!?, До речі, ми теж нічого не розуміли, але як все звучало серйозно і по справжньому.
...Яблучно-артилерійська "батарея" приступала до бомбардування. Яблука зі свистом зривалися з загострених палиць і градом накривали "акваторію" знаходження ворожої Флотилії. Чудо Толя, уважно вдивляючись в бінокль періодично вносив коригування - "... правіше десять градусів ... Батарея, ВОГОНЬ!".
...Бідні гуси спробували було втекти в "нейтральні води", поплисти на середину ставка. Але куди там!!, ...далекобійна "яблучна артилерія" перекривала весь водний простір ставка. Ось так і бомбили ми гусей.
...Правда точність попадання, незважаючи на "коригування" була ніякою, пара гусей "затичини" від яблук отримала, не більше того.
...Втомившись, малеча відпочивала і поповнювала боєкомплект з тих-же, прилеглих Бадерівських яблучних садів.
...Відпочивши, приступали до нанесення чергового удару "артилерійського вогню".
...І тут, сталося те, що запам'яталося мені на все життя.
...Некерований політ випадкового снаряда влучив прямо по "башті" головного ворожого фрегата - тобто Гусака. Та так класно цей яблучний снаряд влучив, що гусак знепритомнів. Бачимо з берега, гусак спочатку завалився на бік, потім перевернувся догори лапами і лежачи на спині, ось цими лапами перебирає повітря, а голова-то під водою.
...Бомбардування миттєво припинилася. Спостерігаємо. Гусак лежить на спині і молотить повітря ногами. Через кілька хвилин рухи птиці почали сповільнюватися і заспокоюватися. Все!!!, захлинувся гусак. Ми якось швиденько це зрозуміли, що гусак не риба, під водою довго жити не може.
...Господи! Що ж робити?! Швиденько усучивши Миколці бінокль в руки, роздягнувшись, "чуди" Толя і Вітя рвонули на допомогу "поваленому ворогу".
...Підпливли, схопили гусака за лапи і почали на берег, на греблю витягувати потерпілого. Заодно довелося відбиватися від гусячого стада, яке наважилося виступити на захист свого ватажка.
...Витягли гусака на греблю, бачимо, кінець йому вже прийшов, навіть не ворушиться. Ой!, чого ми з ним не витворяли - і за ноги смикали, воду витрушували, масаж робили, і навіть штучне дихання "дзьоб-рот" витворяли.
...В кінці - кінців, наші медичні вправи не пройшли марно. З гусака ми вилили воду і, коли надія вже була втрачена, гусак заворушився. Задихав він, полежав, прийшов до тями, прийняв нормальне положення і дико похитуючись, плюхнувшись в воду, поплив до своєї гусячої зграї. Обійшлося якось.
...Звісно, про подальші бомбардування мови бути вже не могло.
...І тут ми згадали про бінокль. А де ж бінокль?
...Бідненький Миколка, якому доручили це диво на "піклування" почав нескладно пояснювати, що мовляв, шнурочок-ремішочок на біноклі розстебнувся, і він впав у воду, прямо в ставок.
...Почали вичислювати місце падіння. Там теж нестикування вийшли: - ніби й тут, а ніби і ось там.
...Пірнали ми, пірнали в ставку, бінокль шукали. А ви знаєте, що таке вода біля греблі?, це найглибше місце і мулу там неміряно. А в наш чорноземний мул якщо що потрапить, то пиши пропало.
...Словом, не знайшли ми бінокль. Місце ніби і визначили, а бінокль не знайшли. На наступний день, а потім ще кілька разів намагалися знайти цей агрегат, але безуспішно.
...А батьки Толі і Колі, як вони поставилися до зникнення? та ніяк. Висить собі коробка з під бінокля на стінці і висить. Ніхто туди не заглядає, нікому цей бінокль не потрібен. Потім, через десяток років пропажа виявилася, але пізно було санкції робити, списали "злочин" за терміном давності.
Минуло багато десятків років.
...Чудо Толя став професійним артилеристом, і вже вийшов на пенсію. Має Толя особистий бінокль - величезний такий, а насічок там всередині усіляких, лінійочок - море неміряне. І головне, Толик знає офігенну кількість усіляких артилерійських команд. Один раз він мені як сказонув якусь команду, так у мене вуха в трубочку згорнулися. За змістом я нічого не зрозумів, але зрозумів, що артилерія - це серйозно.
...Чудо Вітя якось по життю біноклями не користувався. Авіація вона передбачає динаміку, бажано без оптики. Так, якось навіть зараз я все що подалі, бачу добре. В деталях можу розглядати фігурки жіночок, ажурні панчішки, міні-спіднички і все таке і інше. А ось якщо ближче, тут різкість втрачається. Воно, можна б навпомацки перевірити все це, але можуть неправильно сприйняти. Тому на близьких дистанціях вважаю за краще користуватися антибіноклем, тобто окулярами.
...Чудо Коля... А що про Чудо Колю? Все життя в футболі і спорті. А самі розумієте, бігати по футбольному полю з біноклем, як-то ...неестетично.
...Іноді, проходячи греблею нашого старого і напівзамуленого Мочарківського ставка, зупиняєшся, і дивишся в воду в те місце куди зник бінокль: - може і з'явиться, блимне оком і привітається незабутнє ЧУДО дитинства нашого...
ЧУДО четверте: ГІТАРА
...Четвертим дивом нашого сільського дитинства була ГІТАРА.
...Гітара, це звісно не скрипка, але в чомусь її нагадує. А про скрипки самі розумієте, складено легенд чимало. Це і майстри італійські видатні, типу Гварнері або Страдіварі, і лаки для скрипки особливо-секретні, і взагалі, все оповите таємницею і мистецтвом конкретного Майстра.
...Гітара, звичайно, не скрипка. Але її виготовлення також має означати серйозний підбір деревини, полірування, налагодження, підгонку і надання різних акустично - конструктивних родзинок, які змушують цей інструмент в умілих руках звучати лірично чарівно.
...Наше Чудо, наша Гітара мала особливі якості. Її дека, або корпус були виготовлені з ...ну ніколи не повірите! Ні ні!! Це не було чорне дерево, або на крайній випадок тайська липа, абсолютно ні!!, до такого рівня убогості наша промисловість не опускалася.
...Корпус, або дека гітари була виготовлена з тонкостінного листового заліза, чимось схожим на те, яким роблять покрівлю в сільських будинках, тільки тоншою. По периметру дека була проварена точковою електрозваркою.
...Я ось думаю, у наших бюрократів від Держплану, напевно, з адресами якась "переплутка" сталася, і вони відправили замовлення для виготовлення гітар на якийсь оборонний завод. А нашому оборонному комплексу, що ракети клепати, що каструлі або гітари, цьому "комплексу" все-одно, було б держзамовлення. Правда, в зв'язку з цим ось така військово-технологічна особливість проявилася в конструктивному оформленні гітари.
...Взагалі-то, певний функціональний резон в даній продукції є. Уявляєте, маленький військовий колектив, на привалі, перед боєм, тренькає на гітарі. А тут бій! Так гітара ця може послужити непогану службу. Взяв гітару "за роги" і в бій! Якщо цією гітарою по голові супротивника трахнути, ніяка каска не врятує! А гітара? а що з нею трапиться ?, ...вона ж металева. Словом, військова гітара дісталася нам, малечі.
...А ось для села, то це взагалі, цінність надзвичайна! Хряснули самогоняри, побренькали по струнах, а потім один одного декою по голові !, ...а потім ще побренькали, ...і знову самогоняри. До речі, якість звучання гітари було цілком задовільною, ...ну не скрипка Страдіварі, але щось звучало.
...Ми, малеча, забирали цю гітару на пасовище, і на всю долину звучав її металевий звук, супроводжуваний нашими дитячими "крутими" пісеньками.
...Особливою "крутизною" в дитячому репертуарі визначалася пісенька "Якщо б я був султан" з дуже відомої кінокомедії. Уявляєте, малеча, у віці від п'яти до дев'яти років з захватом кричить на всю долину: "...Якщо б я був султан, я б мав трьох дружин!" і далі за текстом. Хоча в нашому дитячому розумінні поняття дружини було дуже розпливчасте, і що з цими дружинами витворяють конкретно ми навіть не підозрівали. Ну, а вже фраза "...тещ також три!...", це було на рівні дитячого екстазу, з повним нерозумінням майбутніх реалій життя.
...Маленький Валвік дуже хотів навчитися грати на гітарі, але, як кажуть, "ведмідь на вухо наступив", хоча це не зовсім вірно, так як "ведмедю" не було на що наступати. А ось пограти на гітарі дуже ж хотілося!
...Взяв Вітя аркуш паперу, розкреслив грифель зі струнами, і почав позначати для кожного акорду - куди треба покласти пальці, як "бренькнути", де треба було знову "перекрити кисень" якійсь струні. Ну, такі ось примітивні ноти вийшли, правда в китайсько-ієрогліфічному варіанті. Ой, як я мучився! Цілий зошит розмалював!
...Ефект від цієї творчості якийсь був, але дуже мізерний, головне, без претензій на якісь музичні конкурси.
...Гітара була багатофункціональною. Коли набридало грати в музику, пристосовували її в якості своєрідних саней, по траві з гори спускатися. Це називалося - поїздка на "музичних санях".
...Але всьому настає логічне завершення. Спочатку обірвалася сама тоненька струна, потім товстіша. Музична гамма почала явно бідніти та знебарвлюватися. Коли на гітарі обірвалася остання струна, то цьому предмету надали зовсім інше функціональне призначення. Всередину деки, через дірку засипали зерно - кукурудзу або пшеницю. І домашня живність із задоволенням використовувала цю своєрідну годівницю.
...Потихеньку дека обростала брудом, іржавіла, і повністю прийшла в неексплуатаційний, навіть для годівниці, стан.
...Куди поділися рештки нашого четвертого Чуда дитинства - металевої гітари, невідомо.
...Більше я ніколи в житті не бачив подібного музичного інструменту. Але в пам'яті моїй наглухо закарбувалися фрази пісеньки: "Якщо б я був султан, я б мав трьох дружин!...".
...Дружину, правда я маю лише одну, та й теща мається на єдиному вимірі, про що я несказанно задоволений.
==========================
...Ось і закінчилися сказання про незабутні Чудеса дитинства нашого. Зараз, звісно, часи інші, і на тлі "планшетки" якась "мотоциклетна лапка" виглядає примітивненько. Та і Біноклем зараз вже нікого не здивуєш, змінилися Часи.
...Але мені, через рожевий серпанок Дитинства нашого сільського, до сих пір здаються дивними і прекрасними дитячі Чудеса, ...як і наше далеке, але незабутнє дитинство.

Ответить