акорд 1. ПЕРША БІБЛІОТЕЧНА КНИЖКА
...Маленький Валвік навчився читати дуже рано, ще до школи. У школу він заявився досить підготовленим до читання хлопчиною. І поки "побратими по розуму" освоювали ще тільки голосні літери, малюк Вітюха вже міг чогось читати (не швидко, але тим не менше). А ось книжок у цього хлопчика не було. Принесли з колгоспної хати якесь творіння М.С.Хрущова, воно там безкоштовно валялося, ось і вся домашня літературна колекція.
...Ситуацію щодо прагнення дитини до читання якось швидко "прокачала" вчителька початкових класів Євгенія Михайлівна. Вона порадила маленькому Валвіку записатися в Сільську Бібліотеку. У ті часи в Бібліотеку школярам молодших класів було записатися непросто. Потрібні були списки зі школи для обліку і дозволу.
...А які там списки? Яка бібліотека, якщо ця малеча ще алфавіту не знала, по складах читати не могла. Записували першокласників в бібліотеку тільки в третій чверті першого класу, коли ті вміли "ліпити" слова і речення.
...Але Євгенія Михайлівна особисто взяла Вітю за ручку і повела в Бібліотеку. Сама назва "БІБЛІОТЕКА" викликала у мене незрозумілі і невідомі почуття. Я звичайно знав, що є десь такі приміщення, де книжок багато, але ніколи їх не бачив і не розумів, що це таке. Словом, Валвік для свого віку був досить затурканим, боязким і сором'язливим.
...Бібліотека знаходилася в старому сільському клубі, входом з торця.
...Привела моя перша вчителька (персональним порядком, прямо таки за руку) в цей Серйозний Книжковий Заклад.
...Зайшли ми в бібліотеку, озирнувся я. Боже мій!!!
...Стелажів безліч, а книг, взагалі, незліченна кількість. Уявляєте, все приміщення книгами заставлено! Такого скупчення літератури всілякої я раніше не бачив в житті своєму малолітньому, аж страшнувато стало.
...Євгенія Михайлівна щось там переговорила з тітонькою-бібліотекаркою і пішла, вона пішла, а я залишився.
...Тітка Оля, бібліотекарка наша, запропонувала мені взяти якусь книжечку.
...Ні-і!, думаю, навіщо якусь маленьку книжечку брати? Треба товстеньку книжку взяти, щоб довше вистачило читати.
...Недовго думаючи, вчепився Вітюха в якийсь серйозний ТОМ в коленкоровій обкладинці. А чого - книга величезна!!!, а головне - міцна.
...Тітка Оля посміхнулася, особливо нічого не сказала, але натякнула, що це книга для дорослих, мені до неї ще зарано. Мовляв, візьми хлопчик щось простіше і зрозуміліше.
...І запропонувала Ольга Іванівна унікальну книжечку. Пам'ятається, це казка якась про їжачків. Причому, брошура була барвиста і зелена-зелена, навіть літери чомусь були надруковані зеленим кольором. Мало того, в цій книжечці починалося оповідання великими-великими буквами, а закінчувалося буквами нормального розміру.
...Оформила Ольга Іванівна серйозний формуляр і я, маленький Вітюха, перший раз у своєму житті поставив підпис-розписку про отримання книжечки (про їжачків, звичайно ж).
...Ось багато-багато десятиліть минуло, а я пам'ятаю мою першу бібліотечну книжечку, зеленого - зеленого їжачка на обкладинці, великі і маленькі букви, і свій перший автограф в бібліотечному формулярі.
акорд 2. АВТОРСЬКА РЕЄСТРАЦІЯ
або спецпроєкт юного читача
...Ішов час. Маленький Вітя став постійним відвідувачем бібліотеки. Майже кожен день після школи він заходив в бібліотеку. Діставав зі свого чорного портфельчика прочитану книгу і здавав бібліотекарці. Ольга Іванівна знаходила формулярчик, виключала запис про книжечку і в кінці рядка ставила свій підпис.
...Валвік дуже уважно контролював вказану процедуру, особливо наявність підпису в кінці рядка. Кому потрібні необгрунтовані борги!?.
...Прочитані малюком книги умовно ділилися на три категорії.
...Перша категорія книг - коли книжка прочитувалась від корки до корки, якщо цікава книжечка попадалася.
...Друга категорія книг - коли читання книжки починалося, але не закінчувалося. Ось, не викликала дана книжка інтересу у юного читача.
...Третя категорія книг - це коли юний читач усвідомлював, що хапнув щось не "по зубах", наприклад "Слово о полку Ігоровім", написане давньоруською мовою. Ця книга була дуже незрозуміла, чим власне і зацікавила Валвіка, що він навіть до діда Мусія ходив її освоювати. А дідусь Мусій ще в церковно-приходській школі до революції навчався і ці напівнезрозумілі букви знав. Дідусь дуже намагався допомогти...
...Але, тим паче, кожен день Вітюха заходив в бібліотеку, підшукував і брав книги.
...Ось це "вишукування" книг для нашої бібліотекарки Ольги Іванівни було справжнім пеклом. Уявляєте, заходить оцей малюк, і шарить, нишпорить, шарить, і все питає, питає... І ці пошуки могли тривати не одну годину.
...Це ж яке терпіння треба було мати !!!
...Десь через місяць-другий у тітки Олі нерви здали остаточно і вона дозволила юному читачеві заходити за бар'єр і займатися особистим пошуком безпосередньо на книжкових полицях. Підхід до проблеми, типу: "Іди, рийся !!!, як порося в жолудях, тільки не" діставай "мене!!".
...Годинами малюк щось там копався, вишукував і, в кінці - кінців, витягав на світ божий те, що частенько перепадало в "третю" категорію.
...З метою зниження частоти "тихої" нервотрьопки, тітка Оля дозволяла оцьому читачеві, виписувати не одну, а цілих три книжки. Віддаю належне, що особливого ефекту від цього не виходило. Було деяке гальмування з відвідинами бібліотеки, але не сильне. Тому планка за кількістю виданої (а потім і не повернутої) літератури все збільшувалася і збільшувалася. Особливо, цей дисбаланс відбувався в літню пору, коли дітлахи в школу не ходили. Адже кожен день на велосипеді до бібліотеки не наїздишся, та і роботи всілякі сільські виконувати треба було.
...Десь раз на рік в бібліотеці проводилася інвентаризація. Ось тоді Вітюсі доводилося несолодко. Видача книг припинялася до повного розрахунку з боргами. Але якось вдавалося зводити кінці з кінцями.
...Як я помітив, всі бібліотечні книжки реєструвалися і нумерувалися. З цією метою на першій, сімнадцятої і останній сторінках ставився штампик бібліотеки і записувався інвентарний номер.
...У багатьох книжках було проставлено по декілька штампиків, тут і з Мар'янівської і Синівської бібліотек перекреслені штампики стояли, що давало можливість простежити нелегкий шлях книги по різних бібліотеках району.
...Мені дуже сильно подобалися ось ці штампики, така красотуха!
...Я потім іноді допомагав Ользі Іванівні оці штампики в нових книжках ставити. Намочуєш в чорнильній подушечці штампик, робиш відбиток, і на білій поверхні титульного аркуша книги з'являється назва бібліотеки. Причому такий гарненький напис в прямокутничку.
...Дивовижна річ, ось ці штампики!, прямо таки зацікавили вони маленького Валвіка.
...Діставши шматок гуми від старої підошви, Вітя приступив до виготовлення Особистого Штампу. Довго, звичайно, я його майстрував, вирізав літери лезами від бритви, словом, вправлявся. Де-то через тиждень наполегливої праці Штамп був готовий. Правда, за якістю мій Штамп злегка відрізнявся від фабричного, і навіть не злегка. Завзятості юного майстра вистачило на те, щоб вирізати тільки дві літери - "БУ" і знизу цих букв риску. Риска призначалася для того, щоб над нею ставити реєстраційний номер. Окантовка по контуру була дуже своєрідною.
...Інтригуюче словосполучення "БУ" - означало "бібліотека учня". Звісно, вирізати все слово - ніяких підошов не вистачило б, та і терпіння теж.
...З двокопійчаного зошита, малюк змайстрував "Книгу обліку", розкреслив колонки під номер реєстраційний, дату прочитання і назву книжки.
...Береться книжка в бібліотеці і "враховується" в картотеці юного читача. Ставиться в казенній книжці штампик (якщо конкретніше, то ШТАМПИЩЕ) і проставляється реєстраційний номер. Словом, повний облік і контроль!
...Спочатку процес набув системного характеру. Взяв в бібліотеці книгу, прочитав, проштампував, здав книгу в бібліотеку. Мало того, якщо в черговий раз, нишпорячи по бібліотечних полицях, бачиш "позначений" екземпляр, то це означає, що повторно його вже брати на прочитання не варто.
...Найцікавіше в даному процесі було те, що процедура "дублюючої реєстрації" відразу не була виявлена. Адже, коли здаєш книгу, то на реєстраційні номери ніхто не дивиться, орієнтуються і списують по обкладинці, словом, бібліотекар книжки не гортає.
...Таким чином, до повного краху РЕЄСТРАЦІЙНОГО ПРОЄКТУ, через "спецреєстрацію" Валвіка встигло проскочити близько двадцяти книжок.
...Стратегічний прорахунок юного реєстратора полягав у тому, що книги з бібліотеки, брав не тільки маленький Валвік, а і інші читачі теж. І ось тут на світ божий почав спливати незрозумілий штамп-пляма з інтригуючими символами "БУ".
...Зашифроване поєднання "БУ" спочатку рятувало Валвіка від викриття та наступних оргвисновків.
...От якби там було, ну хоча б "ВВМ", то процес ідентифікації був би проведений миттєво. А так, "БУ", ну і "бу"!, нічого не зрозуміло.
...Звичайно, підозра Ольги Іванівни, щодо авторства винаходу, виникала, але не було конкретних доказів. Тому, в процесі слідчої проробки, видаючи Валвіку літературу, вона взяла на заміточку той факт, що зайвих штампиків в книгах немає. А при поверненні книжок, відкрила вона книжечки, переглянула. Усе!!!, "мишоловка" загрюкнулась.
...Сказати, що вельми шановна тітка Оля була в люті, це нічого не сказати. Її "коротило" по всіх фазах, які були у неї в наявності.
...Закінчилося все тим, що Ольга Іванівна мене просто виставила за межі бібліотеки. Ось тут я і зрозумів, що навернулася не тільки моя "Система обліку", а і навідування бібліотеки.
...Траур по "безкнижжю" тривав не дуже довго, ...десь з тиждень.
...Потім відчинилися бібліотечні двері, в неї просунулося заплакане личко малюка Віті: "Тьотю Оля !!! ... я більше "не бу"!". Ось це "не бу!" означало «не буду!!!" (Не переплутайте з "БУ" - "бібліотекою учня").
...Ольга Іванівна взагалі-то тітонька відхідлива. Відчитала вона маленького порушника ще раз, той мовчки, підтягуючи соплі, все стерпів. На цьому конфліктний конфуз вирішився.
...А ось по Бібліотеці ще довгий час гуляли книжечки з таємничо-незрозумілим штампиком - написом - "БУ".
============
......Не так давно, будучи в гостях, поліз я на горище старого батьківського будинку. Серед різного мотлоху, напівзотлілих і покришених мишами підручників, зошитів та іншого непотребу випадково перед очима майнув обривок листочка з штампиком-плямою "БУ". Показав я листочок дітям. ...Ну і що? "БУ", так і "бу"!, чого тут такого!?. Та взагалі-то, нічого особливого, звичайно.
Просто, дитинство моє перед очима штампиком промайнуло...
акорд 3. ОСОБИСТА БІБЛІОТЕКА
або дитячі форми і методи комплектування особистої бібліотеки
...Бібліотека завжди інтригувала маленького Вітюху. Це ж яка кількість книг! З цих книг багато було дійсно цікавих.
...Спочатку хлопчика цікавили казки, як і всіх малюків. Втім, незабаром казки швиденько набридли. Все в казках неправда і явно надумане. Переключився Вітя на наукову фантастику і пригодницьку літературу. Пам'ятайте, була серія "Бібліотека пригод"? Звісно, вона була прочитана і перечитана, але це було потім, пізніше.
...А ось маленьким малюком, захотілося Валвіку зробити свою особисту бібліотеку, щоб свої книжечки були. Нехай бібліотека буде маленькою, прямо таки мініатюрною, але щоб вона була ОСОБИСТОЮ.
...Мало того, Штамп і Журнал обліку літератури вже були.
...Як відомо, з реєстрацією бібліотечної літератури вийшов прокол, треба було виходити на "особисті резерви".
===================
...У ті далекі часи, як це не здасться дивним для сучасників, шкільних малюків годували полуденками. На великій перерві до колишнього попівськогу дому (де навчалися початкові класи) приїжджав віз з бідоном кип'яченого молока. З воза злазила тітонька, бідон заносили в коридор школи і починалося полуденство.
...Кожному малюкові наливали склянку гарячого-гарячого молока і давали бутерброд з варенням. Бутерброд - це шматок-скиба з хлібної цеглинки, намазаний товстим шаром яблучного повидла. Коштувало все це рівно п'ять копійок.
...Підходиш до тітоньки в білому халаті, даєш п'ять копійок, а вона тобі склянку молока і бутерброд. Взагалі-то, смачно було, молоко- то свіжевидоєне, не перероблене, ситне, але кип'ячене.
...Батьки жили бідно-бідно, але ніколи в сніданках відмови не було. Словом, малюки "залізобетонно" мали щоденний фінансовий ресурс розміром в п'ять копійок.
==
...Неподалік, прямо поряд зі шкільним приміщенням розташовувався магазин культтоварів. Разом з різним культурним приладдям в магазині продавали і книги. Були там підручники для всіх класів, зошити, олівці, пір'ячка для ручок, чорнильниці і таблетки для чорнила. Крім підручників в магазинчику був широкий асортимент дитячої літератури.
...Звичайно, магазин це не бібліотека, для "прочитання додому" книг ніхто не дасть, але от купити книжечку, так це завжди можна.
...Пам'ятається, у продажу тоді гуляла серія "Моя перша книжка". Це така маленька брошурочка з казкою, віршиками або розповіддю. Що пам'ятаю, так це те, що ціна кожної книжечки була рівно три копійки.
...Любив маленький читач Вітя стирчати в книжковому відсіку культтоварів. Подовгу стирчав, все вивчав, все примірявся. І в один прекрасний момент почуття Прекрасного подолало почуття Голоду.
...Фінансовий ресурс в розмірі п'яти копійок був витрачений на закупівлю книжечки. Але ж виходить, за два дні "впроголодь" набігає, аж на три книжечки! А щодо полудників, так це не страшно, сильніше апетит буде вдома, за борщем. Поплутаєтся- поплутається Вітя під ногами в черзі за молоком, а полуденок не бере, гроші заощаджує.
...Воно б все і нічого, в результаті цих дій в особистій бібліотеці вже накопичилося з десяток книжок.
====
...Зруйнувала цю "систему комплектування" літератури наша перша вчителька, наша мила Євгенія Михайлівна. Якось вона "засікла", що малюк Вітюха не бере полуденок, ось ухиляється від нього і все тут!
...Викликала вона Вітю на бесіду і почала розпитувати. Що? Та як? Та чому?
...Валвік зрозумів, що ухилитися від істини не виходить, а ось як пояснити не знає. Він тільки чітко розумів, що "здавати бібліотеку" не можна, батьки дізнаються, бібліотеку не помилують.
...Але головна біда полягала в тому, що маленький Валвік не вмів брехати!
...Це він зараз, під старість вичебучується з усієї сили, наздоганяє те, що в дитинстві не виходило.
...А тоді, цей малюк все більше мовчав, як партизан, захисна реакція в сльозах (сльозливий хлопчик був, цей Вітя) і горезвісне "Я більше не бу!!! .." (мається на увазі, НЕ БУДУ!!!). А от чого не буду, то бідній Жені Михайлівні з'ясувати так і не вдалося.
...І подумалося Євгенії Михайлівні, що батьки мені грошей не дають на полуденок оцей. Зустрічає вона батька і так тактичненько натякає, щодо того, що малюкові Віті треба б по п'ятачку на молочко давати.
...Батько, той теж, як-то в тему "не в'їхав", але засмутився сильно-сильно. Внаслідок цього засмучення, вдома був допит з пристрастю, істина розкололася на другій хвилині допиту. Дуже любима особиста бібліотека так ефективно "їздила" по моїй дупі, що словами не передати.
...Бачачи, що довіряти фінанси маленькому Валвіку не можна, батьки почали давати заповітний "п'ятак" моєму середньому братику Вані, і я під його невсипущим контролем отримував дозу молока і бутерброд з повидлом.
===
......Наявність великої кількості різних книжок у бібліотеці викликала дику заздрість маленького Віті.
...Ось, якщо з бібліотеки якимось чином без запису в формуляр, книжечку винести! Виніс за межі бібліотеки, вважай вона вже твоя. А штампик бібліотечний, це ж така дрібниця, якщо мій штампище "БУ" наверх приліпити, то казенного штампика взагалі видно не буде.
...От не розумів цей малюк, що він переступає якісь межі дуже сильно-сильно недозволеного. Чи то не розумів, чи то не доходило до нього.
...Технологію виносу книжечок Вітюха придумав просту і примітивну до геніальності. У бібліотеці підшукувалася велика за розмірами книжка, бажано в картонній обкладинці. Всередину цієї книги вкладалася маленька книжечка, яка призначалася на винесення.
...Бере Ольга Іванівна книгу, записує в формуляр і віддає читачеві. І "читач" потихеньку з "подвійним" комплектом і змотується.
...Ой!, як сердечко билося і совість давила під час першого і єдиного виносу, це словами не описати. І книжечку-то я маленьку - маленьку для виносу підготував. А головне, розумів, що злочинні дії здійснюю, може до кінця і не усвідомлював, але розумів.
...І треба ж, при першому винесенні літератури, прокол вийшов.
...Спочатку все йшло за планом. І записано все було, і видано, але, взявши тремтячими руками книгу з рук тітки Олі, цей недотепа Вітя, її просто впустив. Здали нерви !!!
...Велика книжка впала на підлогу, а з неї "виповзла" маленька книжечка, і все це на очах у Головної Господині бібліотеки. А далі...
...Ось зараз, через багато років думається, ...треба було б збрехати! Мовляв, знати не знаю, як ця маленька книжечка заповзла в Велику Книгу, випадково там опинилася, залізла погрітися. Словом, можна безліч правдоподібних гіпотез придумати.
...А ось тоді!!!
...А ось тоді закоротило мене повністю. Я зрозумів, що все, приїхали, повна, так би мовити дискредитація з подальшою ізоляцією. Щодо ізоляції, це не в кримінальному сенсі, а в тому плані, що з бібліотеки мене витурять остаточно.
...І Валвіку стало погано, дійсно в натурі, стало погано. В голові щось закрутилося, ледве на ногах стою, нічого не розумію.
...Стан мій швиденько оцінила і Ольга Іванівна. Не знаю, вона якось швиденько все полагодила, тільки сказала, мовляв, не треба робити так більше. Вона не кричала, не виховувала взагалі. Напевно, побачила вона, що я "ніякий" і що не треба надмірно старатися. Мало того, вона навіть батькам нічого не сказала. Розуміла тітка Оля, що якби вона сказала, то всі кутки в "хатинці" були б мої, ...а то і різки. Словом, серйозного значення цьому інциденту надано не було, все обійшлося.
...Так "червоним полум'ям" згорів, і душевним розладом "навернувся" мій другий план комплектування особистої бібліотечки.
...Не виходило у маленького Валвіка свою особисту бібліотеку заполучити...
============
...Ішли роки і десятиліття. І, як це не дивно, але у мене так і не утворилося бібліотека.
...Усілякі переїзди, безквартирря, життєві проблеми і постійне проведення часу на службі звели нанівець ці устремління. Були, та і зараз є якісь книги, добірки журналів і то, в основному, технічних. Мало того, ніякої реєстрації всього цього і в помині немає. І печатка - штамп "БУ" згодом загубилася. Все стало буденно і прозаїчно.
...З приходом комп'ютерної техніки все фундаментально змінилося. Появилися електронні книги, лазерні диски, флешки.
...Зараз звичайно, книг всяких багато тисяч і поміщаються вони на маленькій пластиночці і читати, а особливо "нишпорити по книжкових полицях", копирсатися в книгах, як порося в жолудях годі й говорити. Все просто і доступно.
...Книг електронних безліч, технічних можливостей з надлишком. Але все це не те.
...Ніщо не замінить напівзабутого дитячого блукання між книжковими стелажами, запах друкарської фарби, полузатерті картонні обкладинки зношених до напівневзнання книг з Головного Сховища Знань - нашої сільської бібліотеки, і незабутню бібліотекарку, нашу тітку Олю. ...Ніщо не замінить нашого дитинства...
акорд 4. СЕКРЕТНЕ СХОВИЩЕ
...Пам'ятається, в підвалі старого клубу було "секретне" сховище Сільської Бібліотеки.
...У цьому підвалі зберігалися книги, вилучені з читацького обігу. Це були і досить новенькі книжки, але з якихось міркувань не рекомендовані читачам, а також зношена художня література яка підлягала списанню та знищенню.
...Про існування спецархіву Бібліотеки я довго не знав. Чисто випадково, десь в четвертому класі згодився допомогти Ользі Іванівні в наведенні "порядку" серед макулатури. І повела тітка Оля мене ось в це секретне сховище.
...Мої очі прямо-таки розповзлися від подиву в різні боки.
...Книжок безліч різних, але всі вони спотворені і покручені. Обкладинок часто не було, а і при наявності обкладинок, нутрощі - тільки наполовину. Словом, нечитабельні і зіпсовані книги. Зберігалися книжки не на полицях, а навалом, кучкою, як попало. Чекали вони складання Акту на списання, з подальшим вибуттям на своє "кладовище" - в макулатуру.
...Окремо штабелями знаходилися повні зібрання творів Й.В.Сталіна, твори Г.М.Маленкова і вже нешанованого М.С.Хрущова.
...Виявляється, політичну літературу не можна було ось просто так списувати. На це складався окремий акт, і викидалася вона не в макулатуру, а централізовано кудись вивозилася. Словом, політичній літературі передбачалося віддалене від очей людських "престижне книжкове кладовище".
...Не знаю, чим думала шановна тітка Оля, коли відкрила таємничу завісу Архіву для хлопчика під ім'ям Вітя.
...Але, тут вже воістину, "пусти козла в город" або "порося до жолудів".
...Не знаю, чи приніс я якусь користь в наведенні порядку в підвалі, їй богу не знаю. Але, ось те, що я по вуха закопався в зношену і роздерту літературу, то це знаю точно. Слина від задоволення, котилися по колінах! Рийся в книгах, до "несхочу"! А ось це "несхочу" чомусь наступало тоді, коли мене мало не силоміць випроваджували з підвалу.
...Ось що пам'ятається, це те що книжки хоча і рвані були, але дуже цікаві. Ні ні!!! твори товариша Й.В.Сталіна мене не приваблювали, та й М.С.Хрущова теж. А ось художні книги! Це - чудо! Інтрига часто полягала в тому, що ти взагалі не розумієш, що це, про що це.
...Береш роздертий книжковий блок і гортаєш. Читаєш уривки тексту, малюнки дивишся і не розумієш, що це і звідки. Інтрига цілковита!
...Так ви самі посудіть, навіть у нас в селі цікаву книгу брали і читали. Догляд за цими книгами з боку селян був на мінімумі, точніше, крім бібліотекаря та її малолітніх діточок, доглядом за книжками ніхто не займався. Тому цікаві книги зношувалися в першу чергу і, звісно, потрапляли в спецфонд для списання.
...А які малюнки в книжках раніше робили!, не те, що зараз. У минулі часи в книгах часто на п'ятдесят сторінок вставляли один чорно-білий малюнок. Малюнки ці були креслярські, літографічні, з опрацюванням в деталях. Кожен малюнок був твором літографічного мистецтва. У кожен малюнок закладалася фантазія талановитого художника. Це не те, що зараз, вставили фотографію-пляму, ні мистецтва тобі, а найчастіше, і сенсу.
...І ось рився - рився в цих майже загиблих книжках маленький Валвік, все гортав і вивчав. Чесно кажучи, йому було не до наведення порядку в підвалі, його цікавило інше.
...Випадково попався на очі товстенький розпотрощений книжковий блок. Обкладинки у книжки не було і не було перших двадцяти трьох сторінок. Не було також і кінця книги. Прямо по центру першої уцілілої сторінки навскоси був написаний інвентарний номер (напевне, перенесений звідкись).
...Що примітно, всередині книжки було кілька картинок: - якісь морські абордажні бої, одноокі і бородаті пірати, джентльмени і юні прекрасні леді. Дуже красиві картинки, прямо-таки дивовижні.
...Захотілося маленькому Віті прочитати цю книгу. А що за книга, яка її назва?
...Почав Валвік "вмовляти" тітку Олю, щоб вона дала книгу на прочитання. А тут вже й Ольга Іванівна уперлася! Як дати на винесення?! Книга то обігу не підлягає, і не списана. Словом, не можна!
...Все вирішилося просто. Коли виходили з підвалу, я заховав книгу за спину. А коли вже тітка Оля закрила підвал, то цю книгу показав. Розрахунок був на демонстрацію чесності в поведінці.
...Я зрозумів те, що нашій бібліотекарці було просто лінь заново відкривати підвал, та і чесність моя подіяла, махнула вона рукою: "Бери!". Таким чином, на цілком чесних підставах, напіврозідраний книжковий блок з таємничими картинками потрапив в моє особисте розпорядження.
===
...За багато десятиліть доводилося дорослому Валвіку бувати в десятках бібліотек, починаючи від маленьких і глухих бібліотечок військових частин і закінчуючи Головною бібліотекою Країни.
...Але ніде я не відчував тієї дитячої інтриги, не отримував дитячого почуття таємничості, яке було при відвідуванні Секретного Архіву нашої простенької, але незабутньою сільської бібліотеки.
акорд 5. "Спадкоємець із Калькутти"
...Притягнувши з бібліотечного "секретного" сховища напіврозідраний книжковий блок, в якому були інтригуючі картинки, Валвік сам того не помітив, як занурився в ореол романтичних подій двохсотрічної давності.
...На жаль, в книзі не було ні початку, ні кінця. Але написана вона була дохідливо, просто і захоплююче. А сюжет - то який!!! А.Дюма і Р.Сабатіні позаздрили б...
====
...Піратське судно під командуванням капітана Бернардіто Луїса Ель Горра захоплює в Індійському океані корабель з пасажирами - спадкоємцем віконтского титулу Фредріком Райлендом, який їде в Англію з Калькути, і його нареченою Емілі Гарді. Підступний помічник Бернардіто - Джакомо Грелла на прізвисько «Леопард» - привласнює собі документи Райленда і під новим ім'ям приїжджає до Англії. Заради порятунку життя свого нареченого Емілі погоджується їхати з ним в якості його нареченої. Після корабельної аварії капітан Бернардіто і справжній Райленд виявляються на безлюдному острові.
...Подальша дія переноситься з однієї країни в іншу: Англія, Італія, Іспанія, узбережжя Африки, Північноамериканські колонії. Серед героїв, які множаться з кожною сторінкою, - англійські луддити, італійські єзуїти, іспанські інквізитори, пірати, работорговці, африканські негри і американські індіанці. Розповідається про минуле головних героїв. Джакомо Грелла виявляється позашлюбним сином знатного італійського дворянина, який виріс в злиднях і приниженні, якого піддавали в католицький притулок для сиріт. А Бернардіто - іспанським грандом, якого несправедливо засудили, але він втік, помстився кривдникам, а потім став піратом. І так далі...
===
...На жаль, в книзі не було ні початку, ні кінця, що було особливо інтригуючим. Та і назва книги невідома. Але так хотілося прочитати цю книгу повністю!
...Незважаючи на свою незрілу юність, Валвік зрозумів - в товстих книгах повинні бути колонтитули. Це внизу сторінки, зазвичай спочатку кожного журнального блочка маленькими-маленькими літерами друкують скорочену назву книги. Без автора, без розширювального тлумачення, просто, це друкарська "залипуха", для читача не призначена.
...Нарешті, Вітя виловив цю назву - "Наследник из Калькутты", а хто автор, скільки в ній сторінок, це вже невідомо.
...У нашій сільській бібліотеці другого (робочого) примірника такої книги не виявилося, хоча мною все книжкове поле було "перекопано" в пошуках книжкового скарбу кілька разів.
...Як потім з'ясувалося, ця книга була з розряду наддефіцитних. По ряду причин (навколополітичних) її видавали один раз і то невеликим тиражем. Полювання на неї у книгоманів було надпотужним. Словом, цю книгу на власні очі і в обкладинці я так і не побачив. Не було її...
...В кінці 80-х років, в розпал "перебудови" була перевидана ця книга невеликим тиражем, але знову ж швиденько вона розійшлася по полицях "книголюбів", які мають доступ до торгових точок. Кажуть, збиралися навіть фільм по цій книзі поставити, але тут випередили - вийшов аналогічний по сюжетній ідеології фільм "Одіссея капітана Блада" по Р.Сабатіні. Та і ...Союз уже розвалювався, не до фільмів було.
====
...Нещодавно, блукаючи по місцевому ринку, звернув я увагу на торговий прилавок-точку, де продавалася гостродефіцитна література радянських часів. Тут тобі і брати Стругацькі, і брати Вайнери, і А.Дюма і все-все-все те, що в колишні часи дістати було неможливо. Тут було все те, за що ми здавали море макулатури, а потім вистоювали черги в надії отримати гостродефіцитну книгу у свої тремтячі руки.
...Що поробиш, життя. Багатьом книголюбам не до книг, ось і розпродають задешево бібліотеки бабусь і дідусів, які вони великими зусиллями збирали.
...Мало того, зауважилось мною, що народ абсолютно байдуже проходив повз цих книжкових скарбів. Нікому все це не потрібно було, нікого не цікавило.
...І тут я побачив знайомі слова на обкладинці однієї з книжок - "Наследник из Калькутты" - ті слова, які наглухо були в мені запечатані з дитинства, це те, чого я крім як в розідраному вигляді, не бачив в очі.
...Вперше познайомився з автором книги - Роберт Штильмарк, з книгою - видавництво "Мистецтво", Київ, 1991 р. (це ще до розвалу СРСР). Нинішня вартість книги (написана олівцем) - 25 гривень.
...Що ж!. До якого низького рівня впали читацькі інтереси, якщо Суперкнига коштує майже в два рази менше, ніж Буквар.
...Купив я цю книгу. Прийшов, почав читати. Так-так, все, як у дитинстві, але немає в цій книзі, жодного малюночка. Все те ж, як і в минулі часи, і сторінок більше семисот, і зміст, а ось немає тієї інтриги, яка була в дитинстві.
...З величезним інтересом я періодично читаю цю книгу. Мабуть, це єдина книга, яка займає гідне місце на моїй Головній книжковій полиці.
...На жаль, гострота сприйняття, звичайно, вже не та, та і часу обмаль, та і поспати полюбляю. Час вже пливе дещо в іншому руслі, ніж це було в дитинстві.
...Пам'ятається, в дитинстві, я дуже любив слухати радіоспектаклі.
...В ті часи був цілий цикл радіопередач, називався він "Театр біля мікрофону". Чого там тільки не було в репертуарі, тут і "Наталка-Полтавка", і "Назар Стодоля" і "А зорі тут тихі". Словом, безліч вистав по радіо передавали.
...Як зараз пам'ятаю, літнім вечором (а то вже і вночі) присував я до себе динамічок на вулиці (у нас винесений був), і слухав радіоспектаклі. Ось це було - занурення в небуття. Навколо нічого не існувало, ...тільки ПОДІЇ і ЖИТТЯ радіоспектаклю.
...Зараз в моду пішли Звукові Книги, або, так звані АУДІО книги.
...Це, коли книга читається, а ти її слухаєш. Закачав собі файли в аудіоплеєр і слухаєш по дорозі на роботу (або з роботи). Записав собі файли на диск і слухаєш через DVD-плеєр або комп'ютер. Словом, читати вже як би і не треба.
...Але фундаментальна відмінність радіоспектаклю від аудіокниги полягає в тому, що в спектаклі задіяно багато осіб і триває він від сили, до двох годин. А ось аудіокнигу читає зазвичай один актор (або диктор) і триває вона багато годин, поки книга не закінчиться.
...Знову ж, "пошарудівши" в інтернеті, перепробувавши безліч різних варіантів, знайшов я аудіокнигу ""Наследник из Калькутты" у виконанні Герасимова В'ячеслава Павловича, професійного художнього диктора з тридцятирічним стажем.
...Дуже він вміло передає і суть, і емоційне забарвлення подій, причому без експресії. Словом, це треба слухати. Але про це все, потім.
=========================
...На цьому буду закінчувати напівправдиву, напівказкову Бібліотечну рапсодію. Чому рапсодію? Та тому що словами описати наше дитинство неможливо.
...Та тому, що тут музичну Рапсодію писати треба, а оскільки Бог не наділив мене такими здібностями, ось я і на словах намагався передати фарби, відтінки і бібліотечну музику свого дитинства...