Объявление форума
Регистрация отключена. Сообщения отправляйте на электронную почту!!! Адрес указан на Форуме

Прізвище

Ответить
Аватара пользователя
valvic
Основатель форума
Сообщения: 221
Зарегистрирован: 07 авг 2017, 08:44

Прізвище

Сообщение valvic » 05 янв 2020, 08:29

ПРІЗВИЩЕ ...Ні, що не кажіть, а це слово українською мовою звучить природніше і прекрасніше. Я маю на увазі слово "прізвище". В російській мові "фамілія" звучить невиразно. А от "прізвище", грубо кажучи, прізвисько, або "як тебе називати, або прозивати", це зовсім інше.
Імен різних - Іванів, Анисимів, Андріїв, Степанів, Миколаїв може бути безліч, а от прізвище, або "прізвисько" це те, що передається у спадок, від одного покоління до іншого.
...І, чесно кажучи, почувши своє прізвище у іншої особи можна припустити, що він є твій родич, тобто по РОДУ твоєму. А ось в якому коліні, де ці генеалогічні перехрестя відбулися, тут вже одному Богу відомо.
...Недавно поліз я в інтернет в пошук по "Google" . Мама рідна! Скільки я людей зі свого хутора Карпці, яке в Сумській області виявив. Мало того, родичів, прямих причому, включаючи двоюрідних братів і сестер також знайшов. Воістину, інтернет, це величезна справа у встановленні всього і вся. Але питання навіть не про інтернет. Якось з плином життя, входячи в другу її половину і потихеньку наближаючись до природного фіналу, починаєш замислюватися.
...Ось є діти, онуки. Поки вони будуть живі, в їх пам'яті щось про тебе, тлінного, збережеться. Гарне, або погане, це вже в залежності від ситуації. У онуків будуть свої онуки, які вже, може бути і чутки не матимуть і знати не будуть про свого пра- (а може і пра-пра) дідуся. А у цих праправнуків буде своє життя. Роз'їдуться вони по безкрайніх просторах Країни (а може і за кордон), досягнуть чогось. Будуть у них свої радощі й негаразди, досягнення і проблеми. Тільки я про це знати не буду.
...Часом умовно намагаюся проникнути назад, в глибину часу. Діда я не знаю, але про нього багато чув, про прадіда - дещо знаю, а далі ... временна тьма...
...А якось же жили ці дідусі і прадідусі, прабабусі...
...Про щось вони мріяли, до чогось прагнули. Як би їм було цікаво про нас щось дізнатися, хто ми, чого досягли в житті своєму, як ми виглядаємо, які рисочки характеру від них перейняли. Але, на жаль, природу не обдуриш. І тільки прізвище буде нести з покоління в покоління дух і перекази давнини глибокої.
...Звідки взялось наше прізвище, чому саме таке прізвище, а не інше ?, дуже цікавий аспект, на якому ділки в інтернеті вже почали гроші заробляти.
============
...Родом я з хутора Карпці, це на Сумщині. Чітко пам'ятаю, як в дитинстві, десь в рочки чотири, на «Мочарці» батько затіяв зі мною розмову:
.. Як тебе звуть ??» - я відповів...
.. Хто в тебе батько ??» - я теж відповів...
.. А як твоє« прізвище?» - я промовчав, мовляв, не знаю.
...І ось мені так запам'яталося, коли батько чітко кілька разів повторив: «Твоє прізвище - Валюх! Запам'ятай синку це. З цим прізвищем ти все життя будеш, і все що після тебе залишиться - це твоє прізвище!» Не знаю, адже мені всього-то чотири рочки було, всього лише чотири роки, а так запам'яталося! Йшов час, як і належить, особливо в дитячі шкільні часи до прізвища почали ліпити різні кликухи. Ой, чого вже тут не було, і «валянок» і «Валюха» і «поваленок», різновикривлень багато. Мало того, в селі прізвище ударялося на другу голосну, а в житті чомусь всі роблять наголос на першу голосну букву. Але з цим я вже змирився.
...З часом все-таки виникало питання, а чому у мене прізвище Валюх, а не інше якесь?
...У нашому хуторі Карпці, який в свою чергу складається з ряду "регіонів" - Карпці, Клюси, Валюхи та інші, жила одна жінка - Валюх Марія Мусіївна (не плутати з Мойсеєм). Бідненько жила жінка, класична вдова військових років, згодом мати-одиначка. Дід Мусій був добрим дідусем і довгожителем.
...Пам'ятаю, в дитинстві я часто до нього в гості заходив і він розповідав дуже багато історій ще з царських часів. На відміну від інших, дідусь закінчив свого часу якусь церковно-приходську школу і вмів читати давньоруською мовою.
...Риючись в шкільній бібліотеці, я знайшов книгу «Слово о полку Ігоровім» написану на абсолютно-незрозумілій, але трішки схожій на нинішню мовою. Взявши книгу під пахву, я попрямував до діда Мусія. З ним разом почали розбиратися, що й до чого.
...Бачачи цю процедуру вивчення давньоруської літератури, в процес тактовно втрутилася тітка Маня. Почала вона розповідати про наш хутір (село) Карпці.
...Уже тоді, в третьому класі, я був ошелешений її найглибшими знаннями про кожну людину нашого села. Як вона мені розповіла!, про мою рідню, дідуся і його братів, прадідуся і теж про його братів. Виявляється, там такі родинні хитросплетіння виникли, так все переплелося!. А тут ще й сусідні села, Мар'янівка, Саї, Гришки та і інші "підключилися". Одним словом, наречену треба б десь подалі шукати, а то "нарвешся" на родичку (правда, невідомо в якому коліні).
...Та про що говорити, якщо тільки в нашому хуторі абонентів Валюх Олексій Григорович було три штуки. Бідний листоноша листи розносив виключно за зворотніми адресами, за принципом, хто кому може писати.
...А потім, виявляється, багато народу в різні часи виїхали з нашого села і прилеглих околиць в Оренбуржжя, на Далекий Схід, на Херсонщину. Словом, розповзлися Валюхи не тільки по району і області, а навіть по Світу...
...Довго розповідала Манька Мусіївна про жителів нашого села, але хіба все згадаєш.
...Була ж потім думка записати все це, зафіксувати те, хто і як, хто і з ким, хто і куди. Але поки був маленьким, були інші інтереси. А вже коли став дорослим, і сам поїхав з маленької Батьківщини. А ось коли думка дозріла остаточно, коли душею зрозумів, що треба б все це зафіксувати, то самі розумієте, стало занадто пізно.
...За життя було декілька розмов з Манькою Мусіївною щодо односельчан, і походження різних хуторів - Карпців, Мар'янівки, Гришків. Де вигадка, де істина, вже розібратися пізно.
...Але одна розмова мені все-таки запам'яталася. Як я вже говорив, в дитинстві до мого прізвища ліпили всілякі кликухи. Прикро було. І ось раз в пориві дитячих образ я висловився тітці Мані про те, що мовляв погане прізвище, непоказне, а кликухи всілякі липнуть дуже легко.
...Уважно подивившись на мене, тітка Маня сказала: "А хочеш, я тобі розповім, звідки взялося твоє прізвище ВАЛЮХ?".
...А далі, незважаючи на мій ображений стан душі, вона розповіла цю легенду-казку, передаю її, як можу ...
===
…Давно це було. Було це в ті часи, коли земля Карпцівська ще не була обжитою. З одного боку пологої долини оселився Карпо зі своєю сім'єю, з іншого боку якийсь Клюс, і теж зі своєю сім'єю, утворилися маленькі хутірці. Взагалі-то хутір, це родинна садиба, або мініквартал, що складається виключно з родичів. У класичному хуторі всього два - п'ять дворів. Це діти, внуки, люди похилого віку, але в принципі, родичі.
...Земля Карпцівська була вільною, казенною. На місця ці в більшості випадків панщина-кріпацтво не поширювалися. Слобожанщиною ця земля називалася. Збігалися сюди люди від гніту панського, від набігів татар, від усіх цих козацько-польських воєн.
...І ось в період, коли йшла війна Богдана Хмельницького з поляками (це 1648 - 1654) в землі ці приблудилась одна сім'я - чоловік, дружина, бабуся і двоє дітей. Були це вихідці з Правобережної України, то чи з Галичини, чи то з Польщі. Тікали бідні люди від війни, розрухи, від панщини на землі вільні, слобожанські. Які у них були імена і прізвиська, ніхто не знав.
...Оселилася ця сім'я через ярок від хуторів Карпців та Клюсів, і утворила своє дворище. Жили, будувалися потихеньку, виживали як могли.
Будуватися, звісно, доводилося з дерева. Доводилося валити ліс, а цього добра в ті часи вистачало. Потім з лісу робили будинки, сараї, клуні.
...І запримітив навколишній люд, що у новоявленого мужика дуже класно виходить ліс валити. Поки одні зрубають дуб, він встигає два-три. Головне, мистецтво він у вирубці лісу мав, а не рубав, як попало.
...Почали запрошувати мужика для вирубки лісу на будівлі і в інші хутори.
Так і причепилася кличка-прізвисько, ...мовляв, запросіть цього мужика, який ліс валить - Валюха. Так і прилипло, ...ось і пішло-поїхало, спочатку пращура обізвали Валюх, а потім і на дітей перекинулося. Так і виникла прізвище - Валюх.
...Звісно, потім пішли діти, внуки, правнуки, але всі Валюхами прозивались.
...Під кінець розповіді тітка Маня запитала: «А хочеш побачити могилу цього діда, першого Валюха?». Звісно, хто ж відмовиться.
...Повела Манька Мусіївна мене на пагорб, біля двору тітки Параски, на давно забуте сімейне кладовище, таке старе і таке забуте кладовище. Один тільки старий перекошений хрест на ньому і залишився, та деякі, що не встигли зрівняти із землею горбки від могил.
..Ось тут десь, на цьому кладовищі і похований перший Валюх» - сказала вона, а от де конкретно ця могилка, вже і знати ніхто не знає".
..Плинув час, старий перекошений хрест згнив остаточно, і зараз на цьому місці тільки досвідчене і знаюче око може здогадатися, що під шаром землі, десь тут покояться останки нашого пращура - Валюха.
===
... Істина це, чи ні, я не знаю...
...Знаю одне, розлетілося від нашого пращура Валюха прізвище по всьому світу. І де б ми не зустрілися, повинні пам'ятати, що ми ідемо від одних коренів, ми брати і сестри. ...А ось в якому поколінні, одному Богу відомо.

Ответить